Історія

Брехня буває малою, великою і дуже великою. Ба навіть кричуще безсоромною. Одначе, і в цій, найвищий своїй стадії, вона видається святою правдою порівняно зі спогадами старих більшовиків.
Дев'яносто дев'ять років тому, в ніч з 5-го на 6-е червня 1920-го, у Харкові остаточно впало право приватної власності. Дві тисячі розлючених пролетарів, керованих ненаситними чекістами, провели в «буржуазних» квартирах повальні обшуки з конфіскаціями.
Екскурсій «по ленинским местам» у Харкові не водили ніколи. Оскільки «вождь світового пролетаріату» не те, що на Слобідщині, а й в Україні взагалі жодного разу не бував. Та «ленінських місць» у нас — більше, ніж достатньо. І найцікавіше з них… Покровський монастир.
Матеріали партійних чисток — найкраще джерело для вивчення сталінського Харкова. Своєрідна «золота середина» між казенним оптимізмом більшовицької преси і фантастичними зізнаннями, вибитими у підвалах на Чернишевській.
Партійний квиток з лотерейним, здається, ще не порівнював ніхто. Хоча аналогія лежить на поверхні. В залежності від обставин, заповітна червона книжечка могла стати як майданчиком для стрімкої кар’єри, так і путівкою до пекла.
Розстрільні списки Харківської ЧК 1920 року варто видати окремою книжкою. Щоб раз і назавжди витіснити іноземний мотлох з ринку пригодницької літератури. А заодно позбавити читацьку аудиторію від стереотипних уявлень про «славетне минуле».
Давно те діялося — року Божого 1921-го. В будинку по вулиці Сомівській, 36, жінка чоловікові штани полоскала. У ночвах. Бо не було ще пральних машин на пролетарській околиці столичного міста.
Петро-Павлівську церкву на Журавлівці освятили у 1875 році. Тому втиснути всю її історію в одну статтю краще й не намагатися: надто вже багато вітрів пронеслося з того часу над нашою Слобідщиною.
Слідча справа громадянина Пальницького на перший погляд нагадувала голівудський бойовик. Настільки неймовірною здавалася вміщена в ній інформація.
Методи інформаційного впливу ніколи не вирізнялися чистотою та благородством. Навіть сто років тому, коли про телебачення ще ніхто не чув, а на інтернет навіть і не розвиднювалося.