історія

Матеріали партійних чисток — найкраще джерело для вивчення сталінського Харкова. Своєрідна «золота середина» між казенним оптимізмом більшовицької преси і фантастичними зізнаннями, вибитими у підвалах на Чернишевській.
Партійний квиток з лотерейним, здається, ще не порівнював ніхто. Хоча аналогія лежить на поверхні. В залежності від обставин, заповітна червона книжечка могла стати як майданчиком для стрімкої кар’єри, так і путівкою до пекла.
Розстрільні списки Харківської ЧК 1920 року варто видати окремою книжкою. Щоб раз і назавжди витіснити іноземний мотлох з ринку пригодницької літератури. А заодно позбавити читацьку аудиторію від стереотипних уявлень про «славетне минуле».
Давно те діялося — року Божого 1921-го. В будинку по вулиці Сомівській, 36, жінка чоловікові штани полоскала. У ночвах. Бо не було ще пральних машин на пролетарській околиці столичного міста.
Петро-Павлівську церкву на Журавлівці освятили у 1875 році. Тому втиснути всю її історію в одну статтю краще й не намагатися: надто вже багато вітрів пронеслося з того часу над нашою Слобідщиною.
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке автору, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Вы также можете отправить свой комментарий.