На місці російського ракетного удару у селі Гроза Шевченківської громади, де 5 жовтня 2023 року загинули 59 людей, планують звести меморіал. Проєкт — на етапі розробки, термінів його реалізації у селищній раді поки не називають. 5 квітня минає пів року з дня наймасовішого російського злочину за кількістю загиблих цивільних на Харківщині. Як зберігають пам'ять про вбитих росією односельців і хто очолив село після загибелі старости, «МедіаПорту» розповів начальник Шевченківської селищної військової адміністрації Сергій Старіков.
Пане Сергію, як живе село Гроза через пів року після трагедії? Які настрої у людей?
Настрої визначаються не тільки за наслідком теракту. Ми сьогодні живемо в умовах війни. І настрої пов'язані із сьогоднішніми подіями, а не тільки подією піврічної давності. Ми надали людям допомогу у відновленні пошкоджених будинків. Залучили фонд МОМ (Міжнародна організація з міграції), який відновив 16 будинків на благодійній основі. Повністю замінили вікна, двері у пошкоджених будинках. Ми надавали матеріали у вигляді шиферу, дерева, OSB.
Залучили французьку гуманітарну організацію ACTED, яка надала грошову допомогу 155 жителям, потерпілим родинам. Цей же фонд надав допомогу родинам з дітьми, які залишилися сиротами чи напівсиротами після трагедії. Залучали кошти для допомоги з місцевого та обласного бюджетів. З обласного бюджету виплачувала обласна військова адміністрація тим, у кого загинув родич — 30 тисяч гривень на загиблого. У кого були поранені, виплатили по 50 тисяч гривень. Крім того, один з національних телеканалів (ICTV) проводив благодійну акцію і близько мільйона гривень поділили на родини 14 дітей, які втратили батьків. У нас 8 сиріт і 6 напівсиріт.
Хто ними опікується і чи всі залишилися жити у селі?
Так, залишаються в селі. Родичі взяли під опіку, щодо сиріт — це 100%, є напівсироти, які перебувають під опікою близьких родичів. Якщо один з батьків загинув, в основному це матері, а батько не проживав з родиною і не опікувався, доводилось позбавляти батьківських прав і організовувати опіку на родичів. Але все це зроблено. Всі вони оформили соціальну допомогу по втраті годувальника, виплати, які передбачені для опікунів, теж отримують. Всі ці родини на постійному контролі у служби у справах дітей. Представники служби неодноразово організовували гуманітарну допомогу для родин із дітьми.
Шо на місці ракетного удару зараз?
Територію розчистили, там ще є залишки [кафе після обстрілу]. Це приватна земельна ділянка власника кафе. Але він відновлювати магазин чи кафе не збирається. За допомогою волонтерів плануємо там поставити меморіальний комплекс.
Є вже пропозиції з цього приводу? Коли плануєте встановити?
Там вже залита бетоном основа для меморіалу. Підготовлено місце, ескізи ми обговорювали з волонтерами, але зараз я не готовий говорити про рівень готовності. Наскільки пам'ятаю, [ідея меморіалу полягає] у зображенні імітації вибуху та людей, які йдуть в небо.
Шевченківська громада допомогла грошима на поховання, чи плануєте допомогу у встановлені пам'ятників на цвинтарі?
Ні, поки що не планується.
Хто виконує обов'язки старости після загибелі внаслідок удару старости Олександра Нечволода?
Село Гроза входить до складу Петропільського старостинського округу, у якому 9 населених пунктів. Загиблий староста був старостою Петропільського старостинського округу. Ми провели опитування людей, подвірний обхід, обрали і призначили старостою Діну Носову.
Це місцева жителька?
Так, вона працювала у старостинському окрузі. Була землеупорядником, діловодом, певний час секретарем. Має великий досвід роботи, знає територію.
Чи стежите ви за розслідуванням обставин обстрілу? Прокурор області Олександр Фільчаков повідомляв, що слідству відомі імена двох місцевих жителів, які надавали інформацію братам Мамонам, підозрюваним у справі.
Я не маю інформації про хід розслідування. Люди теж не мають, як і я, інформації про цих причетних, тому що могла б виникнути відповідна реакція. Самі Мамони, нагадаю, теж були місцевими. Виїхали в росію після чи під час деокупації.
Яка ситуація щодо безпеки?
Масово люди не збираються. Після цих подій, я буваю на похованнях, була інформація, що люди бояться йти, провести в останню путь людину через Грозу. Я думаю, що це не виправдано, але люди боялися створювати скупчення.
Читайте також: «Десятки КАБів щодня»: як агресор знищує Вільхуватську громаду
Новини за темою
