Як позначилася реформа на роботі апеляційних судів

У 2017-му році Орджонікідзевський районний суд Харкова визнав винним 84-річного Мехті Логунова у державній зраді та засудив до 12 років позбавлення волі. Адвокати подали апеляційну скаргу про скасування вироку і закриття кримінального провадження. На її розгляд чекають майже рік.

«Слухання призначено аж на 3 вересня 2019 року, — розповідає захисник Дмитро Тихоненков. — Фактично робота Харківського апеляційного суду паралізована, обвинувачені довгий час не можуть дочекатися розгляду справ. Увесь цей час Мехті Логунов перебуває у Харківському СІЗО».

Так само, як і Логунов, очікують розгляду апеляційних скарг 302 обвинувачених, утримувані в СІЗО, каже керівниця прес-служби Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Ольга Кузнєцова. За її словами, кількість осіб, які перебувають у слідчому ізоляторі, останні п'ять років щороку зростає на 100 людей.

Фото: dozor.kharkov.ua

«Сьогодні в СІЗО утримується 2021 особа. Планова наповнюваність установи — 2300 людей. Те, що апеляційні скарги засуджених розглядаються зі значною затримкою, впливає на навантаження слідчого ізолятору. Станом на початок квітня розгляди апеляційних скарг призначені вже до грудня 2019 року, — розповідає Кузнєцова. — Відповідно до діючого законодавства, якщо розгляд апеляційної скарги вже призначений, засуджену особу не можна відправляти до місця відбування покарання».

Навантаженість на суддів зросла

Реформа передбачає оптимізацію і укрупнення: замість місцевих судів в Україні мають бути створені окружні. За задумом це підвищить ефективність правосуддя та гарантуватиме конституційне право громадянина на здійснення правосуддя.

Нині ж у більшості судів регіону — дефіцит кадрів. Частина суддів пішла у відставку, а призначення нових затяглося. У 2018 році тільки два суди — Валківський та Сахновщинський — працювали у повному складі, розповіла речниця Харківського апеляційного суду Євгенія Бондаренко. Найскладніші умови у Червонозаводському, де з 15 суддів працювали лише п’ять, Дзержинському (з 22 — 10) та Ізюмському (з 10 — три) судах.

У Київському районному суді, куди протягом 2018 року надійшло найбільше справ в регіоні (більше 15 тисяч), за штатом — 20 посад суддів, протягом трьох років фактично працює 15.

«У порівнянні з навантаженням інших міських судів справ в два або навіть в три рази більше. Збільшилась також кількість справ в цивільному судочинстві на 30%», — каже голова Київського районного суду міста Харкова Світлана Шаренко.

Конвой у дворі Київського райсуду Харкова. Фото Павла Пахоменка

В Харківському апеляційному суді правосуддя наразі здійснюють 23 судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання.

«У судовій палаті з розгляду кримінальних справ працює дві колегії. Одна з них — колегія, яка розглядає справи за апеляційними скаргами на вироки та ухвали судів першої інстанції, — пояснює Бондаренко. — Друга колегія в кримінальній палаті розглядає апеляційні скарги на рішення слідчих суддів. Щоб покращити ситуацію з кадрами, зборами суддів було прийнято рішення про тимчасове переведення двох суддів з судової палати з розгляду цивільних справ до кримінальної палати. Таким чином наразі у кримінальній палаті працює вісім суддів, з яких формуються дві колегії. В кожній з колегій — по чотири судді».

До жовтня 2018-го штатний розпис апеляційного суду передбачав 85 посад, 53 посади з яких були вакантними. Багато хто з суддів, які мали необхідний стаж, вислуги, скористався правом на відставку, каже Бондаренко.

«У квітні кожен з суддів палати з розгляду кримінальних справ має в провадженні приблизно по 500 кримінальних справ з апеляційними скаргами на вироки та ухвали суду першої інстанції, а в палаті з розгляду цивільних справ в провадженні приблизно по 180 справ різних категорій на кожного суддю», — наводить статистику Бондаренко.

Торік на одного суддю припадало понад 1300 справ, зазначає речниця суду. За звітом 2018 року, в провадженні перебувало понад 22 тисячі справ та матеріалів. 

«Навантаження на суддів значно збільшилися. Якщо у нас у 2017 році було навантаження на суддів на рівні 54 справи на місяць, то зараз 119 справ. Навантаження зросло більше ніж у два рази. Таким чином виникли питання щодо термінів розглядів справи, щодо якості відправлення правосуддя, — говорить голова Харківського апеляційного суду Антоніна Колтунова. — Що стосується оцінювання суддів апеляційного суду, то фактично цей процес завершився. У нас залишилося п'ять суддів, які не пройшли оцінювання. Що стосується місцевих судів, то цей процес триває, бо розпочався восени 2018-го».

На думку Колтунової, до суддів, які пройшли оцінювання, більш високий рівень довіри громадян, а судді почувають себе більш захищеними та впевненими.

Суддів не вистачає по всій країні

Кадровий «голод» відчувають і в інших регіонах України. За інформацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, найбільше не вистачає суддів на Черкащині, Луганщині та в Києві.

«За даними судової статистики упродовж 2018 року на розгляді в апеляційних та місцевих судах знаходилось більше 4 млн справ і матеріалів. Лише 2/3 суддів від необхідної кількості здійснювали правосуддя. Ця ситуація призводить до збільшення рівня судового навантаження та негативно впливає на оперативність та якість розгляду справ, — зазначають у визнають у Державній судовій адміністрації, яка нині проводить дослідження з питань нормативів навантаження на суддів. — Також через відсутність необхідної кількості суддів неможливо здійснювати розгляд справ колегіально, визначати слідчих суддів. Недостатня кількість суддів впливає і на об’єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями, не дотримується принцип випадковості, зростає завантаженість кожного судді». 

Івано-Франківськ. Встигати без обіду

Коли створювався новий суд, в Івано-Франківському апеляційному суді сподівалися, що кадрові проблеми вирішаться щонайдовше за два тижні, розповідає голова суду Богдан Гриновецький. Однак сподівання не здійснилися.

Штатний розпис «старого» Апеляційного суду Івано-Франківської області передбачав 51 посаду. Всі місця ніколи не були заповнені. Найбільше у франківському апеляційному суді працювало 38 суддів. З початком реформи майже дві третини пішли у відставку.

«Коли людина пропрацювала більше ніж 20 років і знає, що її можуть чекати сюрпризи із судовою реформою, що її можуть позбавити нормального забезпечення, частина людей вирішила не ризикувати і піти», — пояснює причини Гриновецький.

Зараз штатний розпис Івано-Франківського апеляційного суду складається з 27 суддів, а працює тільки 16. «Кадрова проблема для нас найбільш суттєва», — каже голова суду.

Він згадує, як внаслідок змін у кримінальній палаті залишилось тільки п’ять суддів. Це не дозволяло створити хоча б дві колегії. Так само як і у Харкові, суддю з цивільної палати перевели до кримінальної.

«Правда, цього не достатньо, справ багато. А кримінальні справи складні», — каже Гриновецький.

Щоб задовольнити всіх, доводиться скасовувати обідню перерву. Справлятися з навантаженням допомагають помічники. Раніше кожен суддя мав одного помічника, через кадрові проблеми їх два.

«У нас немає прикладів, щоб ми дозволяли собі безпідставні відкладення засідань чи щось інше. Тому в нас тяганини нема. Більшість справ розглядається у межах двох-трьох тижнів, — запевняє Гриновецький. — Є виключення, місяць-два. Але для цього мають бути об’єктивні причини».

За три місяці 2019 року в Івано-Франківському апеляційному суді перебувало 1339 справ та матеріалів кримінального провадження. За цей час судді вже розглянули 1290, залишилось 49. Також з початку року в суді було 162 справи про адміністративні правопорушення, 130 з яких вже розглянуто та 621 цивільна справа, з яких розглянуто 409.

За словами Гриновецького, всі судді в апеляційному суді пройшли кваліфікаційне оцінювання. Проте одна суддя з цивільної палати не може приступити до роботи. Ще в грудні вона пройшла оцінювання, але дотепер не переведена зі старого суду до нового. «І від нас це взагалі не залежить», — наголошує голова.

Через цю ситуацію у Франківську фактично існує дві апеляційні інстанції. Старий суд все ще не ліквідований, адже там досі працює суддя, бухгалтер, ліквідаційна комісія, додає речниця Івано-Франківського апеляційного суду Людмила Безусова-Попович: «Суддя все ще числиться у тому суді, отримує зарплату, бо кваліфікаційне оцінювання пройшла. Проте справи вона розглядати не може, суд ж не працює».

Що принесли зміни: думки

З реформою суди отримали незалежність від політичного впливу з боку Верховної Ради, каже Богдан Гриновецький. Органом, який призначає суддів, тепер є Вища рада правосуддя. Голова Івано-Франківського апеляційного суду виправдовує ВРП у складній кадровій ситуації у судах. Мовляв, у Вищої ради правосуддя забагато проблем та широке коло повноважень.

Адвокат Олег Головков називає три головних досягнення реформи: відкритий набір на посаду суддів, формування Верховного Суду, до якого увійшли близько 40% науковців, адвокатів, та формування Антикорупційного суду.

Адвокат Олег Головков

«Окрім того, запроваджується електронний суд, який діє в більшості країн Європи, США. Це дуже позитивний момент, що дозволить скоротити терміни розгляду справ. Великі кошти будуть економитися на перевезенні справ із суду до суду. Як це відбувалося довгий час: брали баули з матеріалами справи, а це іноді 70-80 томів, і везли. У підсумку матеріали однієї справи у помічника судді могли займати пів кабінету, бо в день могло зайти 20 таких справ, — перераховує Головков. — Ще один плюс: сьогодні вже фактично запрацювала система відеотрансляції, проведення засідань у форматі відеоконференцій. Якщо мій клієнт наполягає, щоб я був присутній на засіданні у місті Херсон, то мені як адвокату тепер не обов'язково туди їхати. До позитиву ще можна віднести підвищення матеріального забезпечення суддів, тобто заробітних плат. Суддя, який отримував 4 тисячі гривень у Печерському суді, це було дещо казуїстично. На сьогоднішній день, наскільки я знаю, суддя першої інстанції отримує близько 20 тисяч гривень».

Проте затягування процесу переатестації суддів, на думку Головкова, нівелює позитиви судової реформи. А за ситуацію, що склалася в апеляційних судах, Україні ще доведеться розплачуватися: «Судді не можуть призначити розгляд в розумні строки, а в цей час особи, які не є засудженими фактично, перебувають у місцях позбавлення волі. В України попереду велика кількість справ в Європейському суді з прав людини, пов'язаних з порушенням строків розгляду справ. Країна буде сплачувати кошти».

Адвокат Олександр Шадрін до переваг реформи відносить те, що до складу нового Верховного Суду увійшли адвокати.

«Потрібно було намагатися залучити більше молодих, нових людей, переважно адвокатів, в цю систему, щоб обвинувальний фон якось нівелювати в тих умовах, в яких він зараз зберігається, від якого страждають усі громадяни, які проходять через жорна правосуддя», — вважає Шадрін.

В цілому ж він оцінює реформу негативно «через тиск на суддів, у тому числі й так звану сміттєву люстрацію».

«Пішла масована атака на суддів, стали говорити про корупцію в судах, часто — необґрунтовано. Такі факти, можливо, мають місце, але не в таких масштабах, як їх дехто подає», — вважає Шадрін. 

Незважаючи на конституційні зміни, прийняті закони, створення нових судових органів, член Громадської ради доброчесності та голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков вважає, що за п'ять років справжнього оновлення судової системи, у тому числі апеляційної ланки, не відбулося: «крім табличок на апеляційному рівні мало що змінилося».

У передвиборчий період громадські організації, що стежать за перебігом реформ, нагадали кандидатам у Президенти України порядок денний реформи правосуддя. Закликають внести низку законопроектів, що дозволять змінити склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя, передбачити існування мирових суддів та підняти стандарти правничої освіти в Україні.

«Який має бути наступний крок судової реформи? Єдине що, може дати якийсь вагомий результат — це повна заміна органів, які здійснюють добір судів і в принципі вирішують питання суддівської кар'єри — це Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада правосуддя, — вважає Михайло Жернаков. — І одночасно з тим, ці нові органи вже мають перезапустити кваліфікаційне оцінювання суддів, тобто ще раз треба перевірити, принаймні тих суддів, по кому є висновки Громадської ради доброчесності».

24 провідні громадські організації запропонували формувати нові органи з представників громадськості або незалежних міжнародних експертів. Саме ці органи, зазначає голова правління Фундації DEJURE, мають провести конкурс та вирішити проблему дефіциту суддів, який нині утворився в країні.

Автори: Надія ШОСТАК, Людмила ОЛЕНЮК

Матеріал підготовлено в рамках спільного проекту «Від Сходу до Заходу...» редакцій «Галицький кореспондент» (Івано-Франківськ) і «МедіаПорт» (Харків), який здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Якщо Ви виявили помилку у тексті — виділіть її курсором та натисніть "Ctrl + Enter". Дякуємо Вам за уважність та ввічливість.
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке автору, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Вы также можете отправить свой комментарий.