Історія

22-24 лютого 1922 року на майдані Тевелєва вирували пристрасті: Радянська влада передавала собор св. Миколая Українській Автокефальній Православній Церкві. Під свист, прокляття і дике матюччя прихильників московського патріарха Тихона.
Дев’яносто років тому, у 1929-му, столичний Харків вшановував працівників правоохоронних органів. Парадом, урочистими зборами та роздачою нагород. І ще й аеропланом «Червоний міліціонер», збудованим «на кошти трудящих».
Начитаєшся старих газет і засумуєш за сталінським Харковом. От же ж люди залізні були: у люті морози в захмарні висоти дерлися! І не бурульки льодяні знімати — дзвони та хрести.
У січні 1919-го в Харкові, що тільки-но став радянським, розгорнула бурхливу діяльність одна цікава структура. Не тільки незаслужено забута, а ще й… двічі пограбована. Бо як подвиги її, так і злочини, пізніша традиція приписала чекістам.
3 січня 1919 року, вранці, війська Директорії УНР залишили Харків. А приблизно о 17.00 з Білгородського шосе на Сумську вступили загони «Советской Украинской армии».
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке автору, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Вы также можете отправить свой комментарий.