Правозахисники проаналізували 715 судових рішень щодо людей, яких обвинувачували за статтею 436-2 Кримінального кодексу — виправдовування збройної агресії рф та глорифікація її учасників.
Про це йдеться в аналізі Харківської правозахисної групи.
За даними правозахисників, у 429 провадженнях розглядалося поширення публікацій на власній сторінці в «Однокласниках».
«Коли зареєстрований користувач ставить лайк (або ж «класс», як він називається у цій соцмережі), то вподобаний пост поширюється у її/його профілі, допис можуть бачити друзі. Саме на цьому і побудована схема притягнення до відповідальності: суди вважають, що лайк у соцмережі рівнозначний поширенню інформації серед друзів. Чим більше друзів — тим більше коло отримувачів інформації», — зазначають у ХПГ.
Однак аналітики не виявили залежності між кількістю друзів і строком покарання за статтею 436-2.
До відповідальності за дії в інших соцмережах і месенджерах теж притягують, хоч і значно рідше:
- Telegram — 42 вироки;
- Вконтакті — 36 вироків;
- Facebook — 33 вироки;
- Viber — 11 вироків;
- YouTube — 6 вироків;
- WhatsApp — 3 вироки;
- Instagram — 3 вироки;
Людей подекуди карають і за приватні листування з близькими, зазначають правозахисники.
«З усього масиву рішень в одинадцяти вироках зустрічається притягнення особи до відповідальності за розмову телефоном», — наголошують у ХПГ.
Наприклад, у рішенні Соснівського райсуду Черкас йдеться, що чоловік при спілкуванні з дружиною «виправдовував потребу так званої «денацифікації» як одного зі складників збройної агресії Росії, оскільки, з його слів, Україна постає як насичена бандерівцями». Зрештою дружині ж і довелося вносити за чоловіка майже 200 тисяч гривень застави. Їхнє спілкування «обійшлося» чоловіку-пенсіонеру у два роки реального ув’язнення: вирок підтвердив апеляційний суд.
«Інтерес викликає спосіб отримання доказів, оскільки у випадку телефонної розмови отримати інформацію можливо лише двома способами: або за показами іншого співрозмовника, або ж через проведення негласних слідчих розшукових дій. Однак проведенню таких слідчих дій передує вже розпочате кримінальне розслідування щодо особи, що в нашому випадку виключається, не говорячи про те, що проведення таких слідчих дій, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу (частина 2 ст. 246), допускається лише щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Частина ж перша статті 436-2 є нетяжким злочином, а одразу казати про наявність у людини складу злочину, що передбачений частиною 2 або 3, — не можна», — вважають правозахисники.
Серед усіх видів покарань за виправдовування російської агресії переважає позбавлення волі (674 вироки). Арешт було призначено у 13-ти вироках, а виправні роботи — у 5-ти.
Найбільш поширений строк позбавлення волі — 5 років, такий строк призначили у 229-ти вироках. На другому місці за кількістю (203 вироки) — 3 роки позбавлення волі.
Щонайменше в одному випадку особу засудили до позбавлення волі на 8 років з конфіскацією всього майна.
«Українське слідство дуже активно відкриває провадження за виправдовування російської агресії проти України. Здебільшого обвинувачені не потрапляють за ґрати через звільнення від відбування покарання — схоже, що це прямо пов’язано з тим, чи визнає людина провину. Доволі тривожними є вироки через особисті листування з родичами або розмови телефоном: є ймовірність, що слідство отримує докази, порушуючи право людини на приватність. Це зрештою може вилитися у справи проти України у Європейському суді з прав людини», — роблять висновки правозахисники.
Новини за темою
