Эдуард Зуб

У січні 1919-го в Харкові, що тільки-но став радянським, розгорнула бурхливу діяльність одна цікава структура. Не тільки незаслужено забута, а ще й… двічі пограбована. Бо як подвиги її, так і злочини, пізніша традиція приписала чекістам.
Будь-яке свято — справа серйозна. Особливо, якщо ти не збираєшся його відзначати. А коли хочеш ще й іншим завадити, потрібно дуже добре підготуватися.
20 грудня 1918 року промерзлий і напівголодний Харків вкотре залишився без води та світла. Бо місцевий Совдеп оголосив загальний страйк. На знак протесту проти репресивних дій української влади.
Солдатський бунт — подія надзвичайна. У будь-якій країні і за будь-якої якої влади. Та коли він закінчується безкровно — це вже і зовсім диво.
В ніч на 25 листопада 1920 року Харківська ЧК, очолювана сталінським свояком Станіславом Реденсом, провела тотальні арешти махновців та анархістів.
18 листопада 1918 року Харків пережив чергову зміну влади у ході громадянської війни.
У 101 річницю «Великого Жовтня» згадаємо жовтень… трошки менший. Наш, харківський. Що творилося тут, поки у далекому Петрограді революційний натовп штурмував Зимовий палац?
Цікавий у нас сьогодні ювілей, шановні: і святкувати не личить, і обходити мовчанкою не годиться. Бо все одно хтось за нього та й згадає.
Про те, що насправді хвилювало мешканців української столиці восени 1927-го, тепер навряд чи хто згадає. А розкажи — не повірять. Бо надто вже на «мильну оперу» схоже.
5 вересня Україна відзначала День пам’яті жертв червоного терору. Бо рівно сто років тому російський Раднарком спеціальною постановою легалізував розстріли та концтабори. А у січні 1919-го це горе докотилося і до нас.
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке автору, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Вы также можете отправить свой комментарий.