Эдуард Зуб

У січні 1919-го в Харкові, що тільки-но став радянським, розгорнула бурхливу діяльність одна цікава структура. Не тільки незаслужено забута, а ще й… двічі пограбована. Бо як подвиги її, так і злочини, пізніша традиція приписала чекістам.

Будь-яке свято — справа серйозна. Особливо, якщо ти не збираєшся його відзначати. А коли хочеш ще й іншим завадити, потрібно дуже добре підготуватися.

20 грудня 1918 року промерзлий і напівголодний Харків вкотре залишився без води та світла. Бо місцевий Совдеп оголосив загальний страйк. На знак протесту проти репресивних дій української влади.

Солдатський бунт — подія надзвичайна. У будь-якій країні і за будь-якої якої влади. Та коли він закінчується безкровно — це вже і зовсім диво.

В ніч на 25 листопада 1920 року Харківська ЧК, очолювана сталінським свояком Станіславом Реденсом, провела тотальні арешти махновців та анархістів.

18 листопада 1918 року Харків пережив чергову зміну влади у ході громадянської війни.

У 101 річницю «Великого Жовтня» згадаємо жовтень… трошки менший. Наш, харківський. Що творилося тут, поки у далекому Петрограді революційний натовп штурмував Зимовий палац?

Цікавий у нас сьогодні ювілей, шановні: і святкувати не личить, і обходити мовчанкою не годиться. Бо все одно хтось за нього та й згадає.

Про те, що насправді хвилювало мешканців української столиці восени 1927-го, тепер навряд чи хто згадає. А розкажи — не повірять. Бо надто вже на «мильну оперу» схоже.

5 вересня Україна відзначала День пам’яті жертв червоного терору. Бо рівно сто років тому російський Раднарком спеціальною постановою легалізував розстріли та концтабори. А у січні 1919-го це горе докотилося і до нас.

8 червня 1930 року столицю УСРР облетіла жахлива звістка — у 14-й трудовій школі сталося лихо. Ще ніколи місто Харків не платило так дорого за службову недбалість: 28 учнів загинуло, шестеро отримали важкі поранення.

Действительно ли харьковская губернская ЧК была такой кровавой, как её представляют? На чьём счету больше жертв в Харькове — красных или белых? Кто был главным харьковским палачом? На все эти вопросы попытался дать ответ харьковский историк Эдуард Зуб в документальной книге «Харьковская ЧК. Прощание с мифами».