Сутички у Харкові: як підіграли Кернесу

Коридор ганьби, образи, сутички, повалений пам’ятник. Дежавю.

2 червня 2019 року. Фото Павла Пахоменка

Я пам’ятаю 22 лютого 2014 року. З'їзд «регіоналів» всіх рівнів з півдня та сходу напередодні порівнювали зі з’їздом у Северодонецьку 2004-го року, де висловлювалась ідея створення Південно-Східної автономної республіки. 

На з’їзді 2014-го таких закликів не було. Учасники зібрання не приховували неприйняття Майдану, водночас публічно виступали «за єдину Україну». Георгіївські стрічки «Українського фронту» Михайла Добкіна і російські посадовці у перших рядах ще не сприймалися так, як сприймаються зараз. Навіть Жилін із заявами про дружини і озброєння здавався радше місцевим божевільним.

А далі — остаточна втеча Януковича. 

Зникнення Кернеса та Добкіна.

Повернення тандему наступного дня. З тріумфальним від Кернеса: «Переможець примножить перемогу, якщо зробить ворогів друзями».

За кілька днів — неочікувано для мера — російський триколор біля міськради.

Перший штурм обладміністрації 1 березня. Топаз на чолі «коридору ганьби». Каміння, бити, постріли. Бездіяльна міліція. Закривавлені люди.

Крим. Донбас.

Другий штурм ОДА у квітні. Звільнення «Ягуаром». Випалені приміщення обладміністрації. Запах гару, сажа, руїни.

Війна.

І четверо загиблих внаслідок теракту біля Палацу спорту у 2015-му.

Сьогодні переді мною був той самий Палац спорту. Навмисно обраний організаторами з'їзду «партії мерів» для резонансу і як доказ, що від антимайданних переконань ніхто не відступився.

Зала, звісно, не у георгіївських стрічках. У трендовій зеленій напівтемряві.

Кернес суперечить сам собі: «Розхитувати ситуацію — не наш шлях». Але знову і знову дістає на поверхню питання Жукова. Зі сцени звучить про «покаяння» у контексті перемовин з Росією… А якщо Росія сприйме це як натяк і сунеться з новою силою? Чи гарантує Геннадій Кернес безпеку Харкову?

Як і в 2014 році, він може швидко поїхати. У пересічних мешканців міста такої можливості нема.  

Але і до мешканців питань багато. Серед присутніх у залі, беззаперечно, були і справжні прихильники. Та декому було наче байдуже. На питання журналістів відповідали переважно: дали запрошення — от і прийшли.

І нарешті найтривожніше: коридори ганьби утворюють проукраїнські сили.

Знову сутички, образи, бездіяльна мі...поліція.

Події біля Палацу спорту — наочне підтвердження того, що за п'ять років проукраїнські сили у Харкові не народили альтернативи Кернесу. А такими діями — вдаються до його методів і уподібнюються «топазам».

Серед них багато бажаючих бути лідерами, але поки немає жодного.

І це саме те, що потрібно Кернесу.

Якщо Ви виявили помилку у тексті — виділіть її курсором та натисніть "Ctrl + Enter". Дякуємо Вам за уважність та ввічливість.
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке автору, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Вы также можете отправить свой комментарий.