Актори Павло Савєльєв та Дар’я Кушніренко разом із двома синами під час мініфестивалю «ВертепСхід» вперше у Харкові показали «Родинний вертеп». Як осучаснили біблійний сюжет і де показуватимуть виставу далі — фоторепортаж «МедіаПорта».
Творча резиденція з дітьми
Павло та Дар’я — актори Харківського театру ляльок імені Афанасьєва. Від початку повномасштабного вторгнення родина займається волонтерством, до цього залучені й обидва сини — 16-річний Захарій та 10-річний Ігнат.
«Ми взагалі не виїздили з Харкова, волонтерили. Чоловік розвозив продукти, вивозив людей до вокзалу. Старший син працював на кухні, готував їсти людям, які жили у метро, в бомбосховищах, молодший допомагав мені вдома сортувати ліки. Я займалась сортуванням ліків, збирала, робила ці замовлення», — згадує Дар’я.
Під час повномасштабної війни Павло та Дар’я грали в укриттях — виступали перед переселенцями, у метро.
«Нам необхідно показувати вертепи, розказувати, що таке щедрівка, чим вона відрізняється від колядки і багато чого іншого», — розмірковує Дар’я Кушніренко.
У вересні родину запросили до Варшавського театру «Гулівер», де протягом двох місяців творчої резиденції й створили «Родинний вертеп». Цей час діти поєднували репетиції з онлайн-навчанням в українській школі. Захарій згадує, як вчив текст вистави одночасно із віршами шкільної програми: «Було складно, але ми вивчили, впоралися».
Традиції та сучасність
Вистава складається з двох частин — традиційної та сучасної. В основі першої лежить сюжет із народженням Ісуса Христа та поклонінням волхвів. Хитрість Ірода, який бачить у народженому немовляті загрозу, актори передають не тільки буквально, але й інтонаційно. Оскаженілий від влади цар водночас постає смішним — поведінка героя з насупленими бровами не раз змушує глядачів усміхнутися. У такому контексті й Смерть, що приходить за Іродом, не така вже й страшна.
Гра світла у виставі створює різдвяну атмосферу: коли народжується Христос, на декораціях світять зірка та вогні гірлянд.
Класичний вертеп перетікає у сучасну частину — на актуальні теми. Тут козак-захисник бореться з окупантом, українська жінка нищить ворожий дрон банкою консервації, волонтер збирає тонни допомоги для фронту, тоді як можновладець прикривається корупцією.
«У класичному вертепі козак завжди бив поганих, а хороших хвалив. У нас козак розбирається з орками, бореться з корупцією. У вертепі важливо показувати те, що болить, що відбувається насправді. Це така досить сильна сатира, тому ми не можемо пригладжувати. Ми не маємо права про це мовчати», — пояснює Дар’я Кушніренко.
Народний депутат, який у вертепі виступає негативним персонажем, зрештою прозріває.
«У нас не просто народний депутат поганий, він стає поганим під впливом корупції. А потім козак каже: тебе обирали, нумо займайся своєю справою. Тобто тут є надія, що у нас все-таки все буде добре», — каже Дар’я.
Ще один символ наших днів — пісню «Ой у лузі червона калина» — зала співала хором.
Гастролі деокупованими територіями
У дитинстві Павло Савєльєв жив на Донеччині. Його рідне село Лозове Лиманської громади, де і дотепер живе мати, звільнили від російських окупантів під час контрнаступу торік у вересні. Павло говорить, що з роками українські традиції на Донеччині занепадали.
«Це я зараз розумію, що воно там убивалось, але не довбивалось. І це було дуже дивно, коли на Святвечір раптом стукають у двері, мій тато, корінний росіянин, відкриває двері, а там стоїть дитина з баночкою. В ній компот і рисинка на дні. «Ну от, я приніс». — Що приніс? «Ну це кутя! Ну з’їжте». Той виносить ложку, бере, їсть. Той каже: «Ну дайте щось!» — А що тобі дати? «Ну гроші!» А це 90-ті, грошей немає. Він розгортається, йде до сусіда з цією ж банкою. І так вся багатоповерхівка поїла з однієї банки», — згадує Павло.
У своїй родині Павло Савєльєв намагається берегти традиції, навіть коли доводиться колядувати на відстані.
«Бувало, влаштовували такі «мобільні» колядування або щедрування, телефоном. Загалом ця традиція раніше передавалась з вуст в уста, від батьків дітям і так далі. Для них це була свого роду туса, коли вони могли піти на вечорниці, побути разом, привід повеселитися, походити ще й наколядувати що-небудь, відсвяткувати», — каже Павло.
«Родинний вертеп» напередодні Різдва вже побачили у деокупованому Осколі Ізюмського району. Радісні відгуки глядачів акторів дуже тішать, каже Дар’я Кушніренко.
«Нашу культуру треба підіймати, люди не пам'ятають її, не знають. І тому дуже важливо людям культури брати і нести туди швидше — посади зернинкою, воно проросте», — впевнена Дар’я Кушніренко.
У планах родини — відвідати з виставою Балаклію, Безруки, Липчаківку та Ізюм.
Дивіться також: У Харкові стартував мініфестиваль «ВертепСхід»: трансляція
