Перша опорна. Як працює харківська інфекційна лікарня в умовах пандемії

Двір інфекційної лікарні. Точніше двох — дорослої і дитячої. Сірі стіни, деінде обкладені зеленою плиткою. Переходи між корпусами. Машини швидкої. І поодинокі люди під вікнами. «Скажите маме, что я приду. Тогда, может, завтра не приходить? — Не знаю, звоните завтра. — А куда звонить, вы же не берете трубочку...». Як працює обласна інфекційна лікарня у Харкові, де за місяць залишилося менше пів сотні місць, — у сьогоднішньому подкасті. 

Слухайте подкасти «МедіаПорта» на сайті, в Mixcloud, Google Podcasts, Apple Podcasts, Telegram і щосуботи на Українському радіо Харків 106,1 FM.

Через вікно на першому поверсі Марина — так звати цю жінку з гаманцем у руках — хоче дізнатися про стан матері. З дому у Харкові минулого тижня пенсіонерку забрала швидка. Далі — реанімація. І позитивні тести на коронавірус. Із супутнею онкопатологією. 

«Ну я сниматься не буду — это точно. Просто рассказать? Деньги платим. Потому что, говорят, то, что государство даёт, или дешёвые антибиотики… У неё была только одышка. Ей было очень тяжело, я думала, что это сердце. А потом приезжала скорая, ей делали кардиограмму, сказали, что нет, проблемы с лёгкими. Ухудшались симптомы. Два дня она была в реанимации, ей там выкачали жидкость из лёгких. Она была всё время на кислородной маске, с первого дня и сейчас тоже, то есть её к ИВЛ не подключали. Когда она в реанимации лежала, второй раз взяли тест, и второй тест был тоже положительный. Тоже коронавирус… Понятия не имею, где она могла заразиться...».

Марина каже одразу: до лікарів питань не має. Але гроші закінчуються — за тиждень витратили не менше 11 тисяч гривень. 

Діалог між Мариною і медпрацівницею через вікно:

— По этому телефону можете в девять вечера позвонить или завтра в 9 утра. Потому что мы же переодетые, я трубку не беру, смотрю только пропущенные. 

— Хорошо, сегодня в девять вечера, спасибо. 

Родині бракує інформації. 

«Я понимаю, они там изолируются, чтобы не было контактов, но какая-то связь должна быть хоть немножко? Вот сюда я во все двери билась, туда-сюда, никуда не пускают, трубку не берут. Кое-как через окно с кем-то пообщалась, сказали, что да, такое состояние, тяжёлое, не понятно, что в перспективе... 

Материальная помощь, по родичам собираем кто сколько, то, что было отложено на отпуск — всё туда. Чеки они собирают, в принципе. Я не знаю, может, потом с этими чеками какую-то помощь материальную, обратиться в обладминистрацию, я не знаю, куда». 

Одноповерхова будівля зі старезною табличкою «Кислородная». За дверима — балони. Здалеку чутно, як шелестять захисні костюми. Троє медпрацівниць транспортують хворого у візку. Пацієнт у ковдрі і в кисневій масці. 

Через вікна боксів видно інших хворих, які отримують кисень. Коридором везуть одного з них.

«Тяжёлый больной, в другое отделение переводят его».

Сестра-господиня Галіна Анісімова розповідає про навантаження і брак робочих рук. З дітьми не бачиться. Деякі працівники ночують в лікарні.  

«Нам очень тяжело. В костюмах очень тяжело работать по столько часов. У меня двое детей, они вообще не приезжают. Я запретила приезжать. Муж говорит, всё пройдет, ничего страшного. Защита есть... Людей, персонала, очень не хватает…Мы приглашаем всех, приходите помогать…».

Завідувачці приймального відділення Світлані Молоковій розповідаю новини з-за паркану — наприклад, як питання доплат медикам звучало у міськраді

— …якщо ця лікарня обласного підпорядкування, то місто не має допомагати обласній лікарні.

«80% хворих — це міські жителі. І ми їх не сортуємо,хто де живе, у Вінницькій області, у Харківській області, Слобідському районі чи Шевченківському. Ми отримали таку ж саму зарплатню, як ми отримували рік тому, два роки тому. Моя молодша медична сестра з Ізюма приїжджада за 200 грн на зміну, це ненормально. Лікар у приймальному відділенні другої категорії — це зовсім юна дівчина, вона отримує зарплатню 4,5 тисячі, теж кожне чергування це майже 200 грн. Усі ці розмови про медичну допомогу, «Хелп медикам», «Підвези медика» нас не стосуються ні разу. Підвищити зарплату в 3 тисячі в три рази, це смішно також... 

Оці розмови — «аплодуйте лікарям» — ми вдячні, але наші сім'ї не винуваті, що вони нас не бачать, і ми їм нічим допомогти не можемо...

...Люди напружені, навантаження більшає, як на хворих, так і на лікарів. Хворі всі знервовані. Всі хвилюються за своє життя, за життя своїх близьких, бо можуть їх заразити. А лікарі хвилюються за те, щоб інфекція не розповсюджувалася і містом, і в межах лікарні, тому всі намагаються робити як можна більше». 

— Чи дійсно є проблема в тому, що зараз давати, які ліки, де їх купувати?

«Держава нас забезпечила на випадки коронавірусної інфекції стандартних протоколів. Якщо хворі мають якісь додаткові захворювання, хронічні або якісь зміни не йдуть на стандартні схеми лікування, ми не забезпечені цими ліками. І на користь хворих ми просимо допомогти, йти нам назустріч і купляти для їх же рідних і близьких».  

Світлана працює цілодобово. Визнає, ще трохи, і це може позначитися на якості роботи.

— Ми всі бачимо статистику, багато медиків хворіють. Як би ви оцінили, чи достатньо захисту і чи є серед ваших колег вже хворі? 

«Серед наших колег ще немає жодного підтвердженого випадку. Але вже навантаження, яке є на лікарів, це ризики, що хворі лікарі в нашій лікарні можуть з'явитися кожну мить, кожного дня... Ще трохи і буде впливати на якість допомоги, бо рук не вистачає і цілодобово працювати якісно лікарі не можуть, бо ми не біороботи. Треба вже щось робити».

— Щодня все більше і більше і ті, хто були, залишаються, бо такий великий інкубаційний період...

«Є й ті, хто вилікувався, і пішли вже додому. Хай щастить їм в дорозі, хай вони залишають здорові і їх близькі». 

Один з пацієнтів, який, за його словами, перебуває у лікарні 19 днів, кричить з вікна: 

— Мы тоже закроем лица! 

— Ви хворієте на коронавірус? 

— Мы уже здоровые! Скажите спасибо этому коллективу. Добре почуваю! Температури немає! Вже все. 

— А як було? 

— Можно сказать, днём нет температуры, а на вечер 37,2. И так, наверное, дня четыре-пять, а потом 38 пару дней. Перепотел... Вот тут лечили, спасибо. 

Безкоштовні ліки у медзакладі закінчуються, а засобів захисту вистачить ще на місяць, каже директор лікарні Павло Нартов. Він стверджує, що з ліками для хворих із супутніми захворюваннями частково допомагають. 

«Лікарня забезпечена на деякий час. Хворих все більше і більше. Ми зараз заявку дали на департамент, нам необхідні додаткові кошти для того, щоб ми придбали ці препарати, тому що ці препарати вони в рамках резерву призначаються і вони дороговартісні. Наприклад, навіть якщо наш український виробник, коштує препарат більш ніж 200 гривень, а його треба мінімум три рази на добу призначити, тобто 600 грн. А там ще інші препарати необхідні. А якщо брати оригінальні препарати, то ціна в декілька разів вища.

Частіше за свої кошти, частково за рахунок пацієнтів. Нам допомагають багато добродійників, купляємо лікарські засоби для хворих із супутнею патологією, багато дуже таких хворих, ми призначаємо препарати, антикоагулянти, для того, щоб не було тромбозів, тому що це є одна з причин смерті». 

Розрахована на 200 місць, лікарня вже заповнена майже на 80%. Далі розміщувати хворих планують у сусідній дитячій. Пацієнтів звідти вже перевели. 

— Кто знает, когда закончится COVID-19? Никто... 

Останні новини на тему поширення коронавірусу в регіоні читайте в хроніці

Якщо Ви виявили помилку у тексті — виділіть її курсором та натисніть "Ctrl + Enter". Дякуємо Вам за уважність та ввічливість.
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке автору, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Вы также можете отправить свой комментарий.