Харків'яни живуть у розбитих російськими обстрілами квартирах: фото

31.07.2022 - 14:30

Близько 150 тисяч харків'ян, за даними міської ради на середину липня, втратили житло внаслідок російських обстрілів. Попри ракетні та артилерійські удари люди повертаються у свої будинки. Олександр Стрижаков живе у вигорілій квартирі на Північній Салтівці. У квартирі Тамари Арбакової на сході міста снаряд пробив стелю.

Квартира 53-річного Олександра Стрижакова після обстрілу у квітні повністю згоріла

Стіни — голі, у кладовій — залізяччя, повністю знищено кухню, одну стіну довелося зруйнувати. «Згорів хрусталь, скло, горстка тарілок та чашок залишилися… Шість мішків виніс, а ліфт не працює. Думаю, поки це винесу, ноги згорять. Викидав з вікна»

Власник квартири облаштував ліжко на бетонних блоках. Спальник подарували знайомі. Світло провів власноруч з іншого поверху

«Сиджу, п’ю каву на кухні. Близько обіду — постріл у сусідній під’їзд, на дев'ятий поверх. Ракета прийшла. Горить дев’ятий, восьмий, сьомий», — згадує день обстрілу Олександр Стрижаков. Він працює слюсарем, його інструмент вцілів

«Я у знайомих пожив, коли було прохолодно. Зараз потеплішало, зараз нормально. А осінь настане – у мене один знайомий каже: холодно стане, підтягуйся», – каже Олександр

У під'їзді Олександра залишаються жити двоє людей

Стрижаков — учасник бойових дій в Афганістані та Нагорному Карабасі: «1988 рік — вийшов з Афгану, одинадцять місяців відслужив. Я там надивився такого — у кіно не бачили. «Рембо» бачили? То дитяче белькотання»

У травні Стрижаков передав інформацію про зруйноване житло через сервіс «Дія». Поки пропозиції тимчасового житла не отримав. Сам готовий відновити квартиру: «Я за півтора місяця самотужки все це відновлю. Самотужки. Тільки гроші — і все»

59-річна Тамара Арбакова живе у квартирі з пробитою стелею у мікрорайоні «Східний». У момент обстрілу 26 березня вона з родиною ховалася в укритті

«Ми навіть не знали, що до нас прилетіло. Сказали, на горище. Ми вже були у підвалі. О 6 ранку нас з 90-річним дідусем син забрав, ми забули пігулки, приїжджаємо, а двері заблоковані… Все ми викинули з балкону у вікно, усі рами винесло. Матраци згнили, подушки, дивани», — показує Тамара

«Дідуся звідси забрали, він сліпий, глухий. Звісно, боюся [тут жити], усі бояться, а що робити? Я жила у сина, потім у подруги, але я не можу. Мені потрібно повернутися додому — і все», — каже жінка

Коли йде дощ, квартиру заливає, розповідає Тамара, прибрати плиту самостійно не можуть: «Кажуть, її потрібно розбивати і потім «болгаркою» обрізати, але ніхто не наважується цього зробити. Вона не має так висіти, мені здається, вона відтягне ще більше»