На цвинтар у Грозі везуть труни із загиблими внаслідок російського ракетного удару 5 жовтня. Серед тих, кого поховали 10 жовтня — син, невістка та сваха Андрія Козиря, під час перепоховання якого у кафе влучила ракета. Фоторепортаж.
Військовий капелан виголосив промову перед близькими загиблих.
«Ми з вами проводимо в останню путь людей, яким би ще, здавалося, жити й жити. Які будували свої плани на життя. Які думали: «От закінчиться війна, зроблю те чи зроблю інше. Поїду кудись чи поїду до родини, чи до друзів, чи на відпочинок». Але ми бачимо, наскільки підлим, цинічним, лукавим, лихим є ворог. Наскільки нелюдською є Московія.
Вони прийшли сюди, кажучи нібито захищають нашу землю від впливу заходу. Але чи дійсно воно так, якщо вони випалюють ту землю настільки, що вона робиться непридатною для посівів?
Вони кажуть, що захищають наші міста і села від заходу, від нацистів. Але чи дійсно воно так, коли вони знищують наші міста і села? Не залишаючи каменя на камені.
Московія каже, що прийшла сюди захищати російськомовних чи захищати жителів сходу від жителів заходу. Але чи дійсно воно так, коли сьогодні прилітає ракета по цих саме мирних жителях?
Від святого Євангелія ми чуємо, що смерть для тих, хто пізнав Бога і тих, хто живе по його заповідях, є переходом від життя тимчасового до життя вічного. І для таких людей, яких ми сьогодні проводимо в останню путь, уготоване Царство Боже. Бо хто вірує у Господа і хто послав його — той не помре, а буде жити вічно.
Хто порушує його закони, хто вбиває, захоплює, знищує, ґвалтує ні в чому невинний народ — той переходить від смерті до суду. І якщо їх не настигне тут суд земний, повірте, на суді Божому вони будуть стояти, і всі їхні гріхи будуть у них перед лицем.
Я ніколи не міг подумати, що на нашу українську землю, на долю нашого українського народу припаде таке лихо. Я ніколи не міг собі уявити, що таке є теракт, цей геноцид проти української нації. Аж ось сьогодні ми з вами бачимо, коли в одному селі копають більше пів сотні ям.
Ми повинні пам'ятати про цей теракт. Пам'ятати про тих, хто поклав своє життя...».
Серед неупізнаних загиблих — матір Дениса та його рідна сестра, розповіла журналістам родичка Козирів Тетяна.
Читайте також: Поліція оголосила список загиблих внаслідок ракетного удару по Грозі
Приблизно щоп’ятнадцять хвилин ритуальна служба привозить труни із загиблими на цвинтар Грози.
Сьогодні поховали колишню вчительку Олену Крисевич, про яку писав «МедіаПорт», та подружжя Тетяну та Олександра Пирожків.
«Добрі люди, дружелюбні. Ніколи не сварилися. Жили дружньо. Шкода хороших людей. Нехай щебенкою буде земля тим, хто це зробив», — каже родич Тетяни та Олександра.
Родина Тетяни Трошиної, яка внаслідок удару втратила шістьох родичів, зокрема рідну тітку Ганну Чикало (в родині її звали Галиною), двоюрідних тітку та дядька, сьогодні з близькими ходила на місце обстрілу.
«Ми чули вчора, що сказав цей… [представник росії в ООН Небензя]. Це було дуже цинічно. Мені тато вчора ввечері показав, що «там нацисти, військові високопоставлені». Моя тітка? За 60 років? Сказали, що там були молоді. У нас шість родичів загинуло! Всім під 60 і за 60. Які нацисти? Які «азовці»? Там по фото навіть видно. Моя старша тітка сидить на тілом середньої тітки, а позаду лежали інші наші родичі», — розповіла Тетяна.
«Я не знаю, як пережити це», — каже Любов Савченко.
Це вона на фотографії, яку виклали у день удару, схилилася над загиблою сестрою — тіткою Тетяни Трошиної.
«Я думаю, це тільки наведення. Як можна було так вичислити? Щойно люди зайшли в кафе. Значить, хтось це зробив. Ждунів-то, звісно, багато. Знаєте, як… У спілкуванні. От я українка, значить, я українка. А кому не подобається, їдьте туди, де вам подобається», — говорить Любов.
«Ми хочемо, щоб винні були покарані. Але нам це не поверне наших рідних. А за цією людиною, яка навела ракету, всі ці люди [загиблі] будуть ходити. Хай сняться йому кожну ніч», — говорить Тетяна Трошина.
За останніми даними поліції, ідентифіковані 53 загиблих.
Новини за темою
