23/11/2023 — 12:30 | ІРИНА ГНАТЮК, МАРИНА ВЕРЕЩАКА

Насичені кольорами картини Оксани Бойко присвячені рідному місту — Харкову. 23 лютого 2022 року, напередодні російського повномасштабного вторгнення, художниця писала картину із Салтівкою. Допрацювати не встигла. І залишила такою, як є. До 16 грудня в артпідвалі Харківської муніципальної галереї працює виставка робіт Оксани Бойко. 

Оксані 26. Художню освіту здобула у Харкові. Закінчила художню школу, художнє училище та академію дизайну і мистецтв. Займається живописом, графікою та ілюстрацією.

«В училищі навчалася на театрального декоратора. Це було дуже цікаво, тому що познайомилася ближче з харківським театральним життям. Працювала для різних студентських, аматорських театрів. В академії вступила на факультет графіки, закінчила книжкову графіку. Роблю ілюстрації. А живопис був паралельним видом діяльності», — розповідає про себе Оксана Бойко. 

У переддень повномасштабного вторгнення художниця працювала над новою картиною із Салтівської серії у майстерні на вулиці Пушкінській.  

«Для мене Салтівка — це особисте місце сили. Хоч я майже не жила там, можливо, тому я дещо романтизую це місце, але багато всього в моєму житті пов'язане з цим районом. Кохання, розставання, прогулянки, зустрічі і велика любов. З початку вторгнення я тиждень прожила тут, ходила ховатись в метро, стояла в черзі в «АТБ», бачила, як клуби диму підіймаються з окружної дороги, чула нічні прильоти, жила в підвалі та на 13 поверсі», — згадує художниця.  

1 березня 2022 року в артпідвалі Харківської муніципальної галереї мала відкритися виставка робіт Оксани. Художниця евакуювалася до Полтави, нині живе у Києві.

«У майстерні все залишилося, як і було. І одна робота лишилася прибитою до стіни... Можна побачити, що вона не до кінця промальована. Якраз 23 лютого її робила і пішла з майстерні, залишила у такому вигляді без підрамника. І потім довго не могла потрапити до майстерні. Коли приїхала, знайшла її згорнутою в рулон. Зараз немає підрамника, і це такий знак покинутого, недомальованого полотна», — розповідає Оксана. 

Майстерню, яку довелося покинути через війну, художниця більше не відчуває своїм місцем: «Воно є, але вже більше не моє. Я дуже сентиментальна до різних речей, місць. Але намагаюсь цій сентиментальності не давати волі, щоб вона не поглинала мене». 

Оксана Бойко стала фіналісткою конкурсу Open Call 2021 року, який проводила Харківська муніципальна галерея. І мала бути першою, хто виставлятиметься в артпросторі у 2022 році. 

«Через війну ми вимушені були закрити простори. І за півтора року нарешті відкрилися, зробили перші кілька виставок. І покликали Оксану з її чудовими роботами, з її любов'ю до Харкова», — розповідає заступниця директора галереї Дарія Герасімова.

На картинах художниці — харківські вулиці та харків'яни. Харків уранці, вдень, ввечері. Салтівка у всіх її деталях: впізнавані виходи з метро, яскраві вивіски, перехрестя. Місто у перспективі, під широким кутом. 

«Надвечірнє небо, що тонально зливається з тоном будинків, відрізняючись тільки насиченістю. Все розливається у пурпуровому кольорі і ніби розчиняється. Але невеличкі жовті вогники-вікна виринають з цієї тональності. Всі дні у невеличкому міському просторі ніби зливаються в одне ціле, але яскраві невеличкі прогулянки, люди, кав'ярні і просто повсякденні справи поблискують на цій площині», — описує Оксана малюнок «У вікні» зі скетчбука. 

Міські сюжети переносять у Харків до великої війни.

«Довоєнний сюжет нічного міста, коли можна було уявити небо ще й іншого кольору, не тільки чорного. А освітлення дороги вистачало для того, щоб бути їй червоною...», — пише художниця про картину «Вогні нічного міста». 

Кольори відіграють важливу роль у роботах Оксани, але художниця наголошує — використовувати їх слід обережно: «Колір буде доречним лише коли він доповнює, проявляє ідеальну, довершену форму».

Так само вона ставиться до міського простору.  

«Емоційним поштовхом слугують якісь яскраві кольорові плями. З одного боку це про якусь креативність наших людей: «Ось, я тут, дивіться!» З іншого боку це про брак освіти. Багато хто не розуміє історичної цінності будівель», — розмірковує Оксана. 

На одну з картин дорогою до майстерні художницю надихнув червоний автомобіль. 

«Тоді було так сонячно, дуже яскраво, знову-таки ці вивіски... Тут стояв червоний «Жигулі», мене це надихнуло! Я зробила декілька фото. Саму роботу я написала за три-чотири дні. Багато чого проходить повз нас, ми бачимо це боковим зором, але не усвідомлюємо, що ми це бачимо. Я багато-багато спостерігала за цим місцем», — говорить художниця.  

Більшість робіт Оксани, представлені на виставці у Харкові, виконані до повномасштабного вторгнення. За кілька днів до виставки художниця створила нову роботу. Саме її помістили на афішу. 

«Коли я шукала назву для виставки, мені хотілось щось таке просте і зрозуміле. Я малюю Харків, про Харків, тому «I love Kharkiv» повністю висловлює мою любов до Харкова. Трохи іронічно, ніби напис на паркані, — показує Оксана. — Я задумала назву, потім виконала роботу. Рожевим — як втілення ніжності, любові до цього місця, до Харкова». 

Своє майбутнє Оксана пов'язує з рідним містом.