Понад 160 тисяч людей жили у харківському метрополітені після початку російського повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. На три місяці вагони, платформи та вестибюлі станцій стали прихистком для харків'ян, тунелі — шляхами евакуації.
До других роковин російського повномасштабного вторгнення в Україну працівники метрополітену розповіли у подкасті «Герої Харкова», як допомагали укриватися жителям Харкова.
«Ніхто не знав, скільки це триватиме. День, тиждень, місяць? Ніхто не знав. Я навіть речей не взяла, поїхала на роботу з сумкою і паспортом. Мої працівники були на робочих місцях. Люди, які приходили в метро, брали сумки, валізи. Але що буде далі, ніхто не знав. І ми не знали, що буде далі. Ми їх приймали, заспокоювали», — згадує начальниця дільниці служби перевезень КП «Харківський метрополітен» Лілія Литовка.
В її підпорядкуванні — одразу три станції: «Метробудівників» (кінцева станція Олексіївської лінії), «Спортивна», «Завод ім. Малишева» (Холодногірсько-Заводській лінія). Усі три місяці, поки метро працювало виключно як укриття, Лілія жила у підземці.
«Ми не знали, чи стіни витримають, але вони витримали. Все витримали. Ніде нічого не обвалилося. Це надійне укриття. І люди це зрозуміли. Евакуацію проводили по тунелю — йшли і старі, і малі, і вагітні, і з тваринами, і з важкими сумками... Ця дорога була нелегка, по тунелю дуже складно ходити», — розповідає Лілія.
На станціях метро, поруч з районами, де було найбільше обстрілів, було найбільше людей, додає вона. За деякий час у підземці організували гаряче харчування, на станціях чергували медики.
«Дуже велика проблема була з інсуліном. Він не чекає, він негайно потрібен. Аптеки по Харкову були зачинені, мені давали номери лікарів-ендокринологів, я особисто з ними зв'язувалася по всьому Харкову, і таким чином ми знаходили інсулін. Іноді нам його завозили по одній упаковці, бувало, навіть просто ампули. У кожного пацієнта свій інсулін, не кожен підходить, все це мали враховувати. У нас на станції була вагітна жінка. Вона прожила кілька тижнів і одного дня ввечері почалися перейми, ми викликали швидку, з ліхтариками супроводжували її на вулицю, тієї ж ночі вона народила», — згадує Лілія.
«Я думаю, якби не було метрополітену, мабуть, весь Харків кудись виїхав би. Метрополітен — прихисток для харків'ян. Ми і зараз приймаємо людей, які укриваються. Звісно, рідше, менше, і ми нагадуємо, що ми транспортне підприємство, на постійній основі в нас жити тут не можна», — пояснює Лілія.
Жив на станції з родиною
Машиніст метро Дмитро Логвинюк працює на Салтівській лінії. Коли вдень 24 лютого 2022 року отримали команду зупинити рух, сподівався, що це ненадовго.
«Думали, може, годину постоїмо. І те це багато було. 10-15 хвилин і далі поїдемо. Ні, зупинилися. Потім сказали, що все. Метро працює як укриття. Професія машиніста вимагає, щоб не було паніки. Ти повинен сам не панікувати і заспокоювати пасажирів. Ми давали інформацію по гучномовцю», — згадує Дмитро.
У будинок Дмитра на вулиці Бучми від початку російського вторгнення було шість влучань снарядів. Дмитро із родиною три місяці жив у метро.
«Дуже тяжко було перебувати під землею і день, і ніч. В перший день у мене була денна зміна. Прокинулися [від вибухів] близько п'ятої ранку... Не вірилося, думав, що дощ іде, грім. Зібралися. Я — на зміну, з дитиною і дружиною пішли в метро. Я почав працювати, вони були тут. І близько 14:00 дня метро зупинилося. Ми були в шоці», — говорить Дмитро.
Машиністи носили людям гуманітарну допомогу через тунелі.
«Носили воду, з питною водою була проблема. Волонтери привозили, ми з однієї станції розносили її інших станціях. А потім вже, перед початком запуску метро.... Знаєте, з'явився стимул, що метро запускають. Ми все прибирали, перевіряли рухомий склад, щоб гнати його в депо на технічний огляд, санітарну обробку», — розповідає Дмитро.
Коли українські захисники відігнали російську армію від Харкова, за деякий час родина Дмитра повернулася додому на вулицю Бучми.
«Це все не забудеться, просто перестаєш про це думати», — говорить машиніст.
У метрополітені є поповнення. Віднедавна у метро працює машиністка, розповідає Дмитро: «Склала успішно екзамен і працює. Вперше в Україні [жінка-машиністка]».
Слухайте більше на сайті «МедіаПорт» та Радіо «Накипіло».
