25/02/2024 — 19:00 | ІРИНА ГНАТЮК, МАРИНА ВЕРЕЩАКА

У дев'ятиповерхівку на Метробудівників та поруч з нею агресор бив два десятки разів. У будинку Ніни зруйновано дах, є обвалені поверхи та балкони. Попри значні пошкодження Ніна не втрачає надії на реконструкцію. Репортаж проєкту «МедіаПорта» «Доми».

Кооперативний будинок на вулиці Метробудівників звели у 90-х. Квартира для Ніни Кічук — пам'ять про батьків. Тут виріс син Ніни Кічук. 

«34 роки у будинку. Виходить, що два роки з них не живемо. Два роки їздимо по квартирах», — говорить вона.

Навколо будинку, як і біля багатьох інших зруйнованих обстрілами багатоповерхівок на Північній Салтівці, досі залишається будівельне сміття — уламки вікон та фасадів. Торік восени у районі прибирали, згадує Ніна:

«Трава під два метри росла, потім скосили. Дерева, сухостій прибирали, нам тоді допомогли. Ми теж зібрались. Хоча з одного боку будинку не прибрано. Досі плити лежать, що впали. Багато дерев, не під'їдеш ніяк».

У дев'ятиповерхівці ніхто не живе. Немає води, електрики, газу та опалення. Майже немає уцілілих вікон — забиті фанерою та плівкою. Є прямі влучання. У першому під’їзді — провалля від останнього поверху до першого. На деяких поверхах немає балконів.

«Перший снаряд влучив 1 березня 2022 року, на 8-й поверх у другому під'їзді. Там знесло плиту. Це був снаряд від РСЗВ, коли розлітається багато уламків. По під'їзду тоді все скло вилетіло», — говорить Ніна. 

Місцеві мешканці кажуть про два десятки ударів. 

«У дах влучило, коли нас тут вже не було. А пожежа була вже у травні. Будинок горів, рятувальники сюди не приїжджали через обстріли», — продовжує жінка.

Ніна із сином залишалися вдома перші 10 днів повномасштабної війни. Через обстріли виїхали до Нової Водолаги. 

«Ми поїхали 5 березня, тому що вже не було електрики, газу, води. І машина наша була побита. І якби ми не виїхали, то взагалі не було б на чому потім це зробити. У підвал спускалися один раз, коли прилетіло у дитячий садок, але цей підвал не є сховищем. Не ходили у метро, сиділи у коридорі між квартирами», — говорить Ніна.

Коли ситуація у Харкові дозволила, родина повернулася до міста й відтоді винаймає житло. 

Вікна квартири Ніни винесло в кімнату вибуховою хвилею. Було повно скла та землі. 

«Коли ми приїхали, це був жах: вікна побиті, горщики з квітами розкидані... Коли під'їхали до будинку, плакала. Йшла і ридала. Я не думала, що будинок буде у такому стані. Була надія, що буде краще. Він був увесь чорний, розбитий, без вікон. Ворони літали», — продовжує Ніна.

Під’їзд, де розташована квартира Ніни, заблокувала плита з даху. Перед входом залишилася вирва. Щоб дістатися квартири, ходили через горище сусіднього під’їзду. Ніна показує шлях, який довелося пройти.

«Спочатку підіймалися через третій під'їзд, через дах і спускалися на свій поверх, так забирали речі. По бордюру ходили. Коли виїжджали, нічого не брали. І потім з сумками через дах виходили. Зараз він більше обвалися. Тоді було менше… Виходиш на дах, а воно там горить, там горить. Всюди будинки наші горять. Це було страшно», — згадує Ніна. 

Мешканці будинку, які залишилися у Харкові, навідуються додому в очікуванні на відбудову. У липні 2023 року Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту ЖКГ Харківської міськради замовило проєкт на аварійно-відновлювальні роботи (капремонт) будинку. Сума угоди становила 388 тисяч гривень. 

«Восени було дуже багато комісій. Протягом місяця-двох щоп'ятниці приїжджали комісії, ходили всіма поверхами, підвалами, горищами. Все вимірювали, кошторис готували. Це були проєктувальники. Але поки — жодних результатів [з реконструкції]», — говорить Ніна.

Мешканці отримували суперечливу інформацію щодо відбудови і зверталися до міської ради. За словами Ніни, пошкодження у будинку на власні очі бачив під час одного з візитів до Харкова й президент України Володимир Зеленський. 

«У приймальню Терехова зверталися. Написали листа, ходили на прийом. Здається, відповіді ще не було. Також зверталися в адміністрацію Київського району. Там відповіли, що поки триває війна, ніхто нічого відновлювати не буде», — каже Ніна. 

«Нам хоча б дах відремонтувати, бо заливає. Два тижні кригу розбивали. Дах розбитий, провалено все, вода тече. Торік так не текло, як цьогоріч», — додає вона. 

Під час повномасштабної війни Ніна Кічук знайшла себе у волонтерстві. Виготовляє свічки для армії, частину з яких робить із шишок: «Вони дуже добре горять, пахнуть і тріщать. Це як заспокійливе».

В одній з кімнат Ніна збирає допомогу для військового шпиталю. До посилок на фронт додає саморобних янголів. 

Ніна родом з Великобурлуцької громади. Там залишаються її рідні, які попри посилення обстрілів не хочу залишати домівки. Повернутися у рідну квартиру на Північну Салтівку мріє і Ніна: «Мені так хочеться додому. Так хочеться побути тут, переночувати. Я не втрачаю надії, що ми сюди повернемося і зробимо ремонт». 

За час повномасштабної війни родина змінила не одну квартиру. Зараз мешкають неподалік рідного дому. 

«Всі мої сусіди, кого зустрічаю, хочуть повернутися додому. Ми дуже любимо Північну Салтівку. Ми любимо свій дім. Ми оселилися тут ще молодими. Діти тут повиростали, вже у когось повиростали онуки. Дуже шкода наш дім. Він кооперативний, тому доводилося багато чого робити своїми руками, вкладатися. Саджали квіти, дерева. Тут багато горіхів», — говорить Ніна.

Вона молиться за перемогу України та українських захисників. 

«Перемога буде за нами. Я в це вірю, я це знаю. Тільки коли? А взагалі перемога буде за нами. У нас дуже гарна країна, гарний народ, ми можемо згуртуватися, можемо боротися, можемо виживати. Ми здатні до співчуття, допомагаємо одне одному, допомагаємо ЗСУ», — говорить Ніна. 

В орендованій квартирі Ніна Кічук висадила нові кімнатні квіти. Нещодавно на підвіконні проросла кісточка авокадо.