Вперше від початку повномасштабної війни у Пісочині з'явилися топоніми, присвячені захиснику України. На честь загиблого нацгвардійця Миколи Чалого, полеглого поблизу Кремінної на Луганщині рік тому, перейменували вулицю та в'їзд Кооперативні.
Рішення про перейменування пісочинські депутати ухвалили у грудні 2023 року. Цьогоріч у лютому встановили нові таблички, розповів заступник Пісочинського селищного голови Юрій Костенко.
«До селищної ради звернулись побратими. У нас багато хлопців, які нагороджені державними нагородами, і це питання вже стоїть у нас в громаді, обговорювалося, щоб ушанувати наших хлопців і в подальшому перейменовувати вулиці, де вони жили і зростали», — розповів Юрій Костенко.
Пісочинець Микола Чалий загинув 3 лютого 2023 року поблизу Кремінної Луганської області. 37-річний військовий отримав смертельне поранення в голову.
«Загинув від маленького уламка. Кацапи [росіяни] спробували прорвати наш фронт, нас закинули під Кремінну у Серебрянське лісництво. Заїхали ми у ліс, коли він ще був, і почали окопуватись. Почався бій, відстрілялися, продовжили копати, виїхав танк, зробив пару пострілів — і уламок залетів Миколі під каску», — згадує командир підрозділу на позивний «Бур».
У підрозділі, яким керує «Бур», Микола Чалий прослужив рік. Разом брали участь у звільненні Балаклії та Ізюма. Миколу називає сильним та цілеспрямованим бійцем.
«Це був такий боєць, який сам рвався у бій. У нього стільки було енергії... Страху в очах не було. Постійно займався, тренувався, стріляли, відпрацьовували штурми, оборону. Це один з найкращих бійців. Ця людина за собою вела відділення», — говорить командир підрозділу.
Микола мав понад 10 виходів на бойові завдання, служив у штурмовій бригаді, показує довідку батько загиблого військового Ігор Чалий: «Майже безперервно знаходився на «нулі».
Захищати Україну від держави-агресора Микола пішов добровольцем разом із молодшим братом Дмитром, прийомною дитиною Чалих.
«26 лютого 2022 вранці сказали: «Підемо хоч хліба купимо». І ми більше їх не бачили. На другу чи третю добу зателефонували й сказали: «Не переймайтесь, ми добровольцями», — каже батько.
Перші півтора місяця брати служили в теробороні, захищали Харків. Згодом вступили до лав Нацгвардії України, служили в одному зі стрілецьких батальйонів 5-ї Слобожанської бригади. Брат Миколи згодом перевівся, нині служить в іншому підрозділі. Ігор Чалий із дружиною щодня чекають від нього дзвінка.
