У другі роковини загибелі добровольців та волонтерів у Харківській обласній військовій адміністрації під час російського ракетного удару 1 березня до обладміністрації з квітами та лампадками прийшли близькі, друзі загиблих та представники громадськості.
Віддав життя за Україну: Богдан Бідило
В'ячеслав Бідило — батько загиблого Богдана Бідила. Добровольцем у тероборону Богдан пішов на третій день російського повномасштабного вторгнення 26 лютого.
«У нього троє дітей. Сказав: «Буду захищати, тому що якщо прийдуть сюди орки [російські війська], хорошого нічого не буде», — згадує слова сина В'ячеслав Бідило.
Після 26 лютого батько вже не бачив Богдана, спілкувалися телефоном. 27 лютого син брав участь у штурмі школи 134 на вулиці Шевченка.
«Востаннє я його почув 1 березня о 7:15, спитав, як справи. Він каже: «Тату, все добре, ми зараз виходимо на пости». А потім його дружина сказала, що прилетіла ракета, Богдана немає...», — розповів батько загиблого добровольця.
Після загибелі сина В'ячеслав сам пішов воювати. Брав участь у звільненні Харківщини, воював на Донбасі.
«Сьогоднішній день — пам’ять за загиблими тероборнівцями, які віддали життя за Україну. Які по зову серця прийшли сюди для того, щоб захищати Україну», — сказав В'ячеслав.
«Мамо, почалося. Я йду в тероборону». Близькі Романа Сімонка та Сергія Сергійця
З квітами біля меморіалу — подружжя Алла та Сергій Сімонки.
«Мамо, почалося. Я йду в тероборону», — сказав батькам Роман Сімонок, коли 24 лютого став на захист Харкова.
«Їх не встигли навіть зареєструвати. Видали зброю, тут залишився на ночівлю», — каже Алла.
Про те, що ракети вдарили по адміністрації, батьки Романа дізналися з повідомлень по телевізору. Приїхали на місце, та сина не знайшли.
«Сподівались, може, його відкинуло, може, дістали, може, він у лікарні… Відкопали тільки 25 березня. Ми тут ходили щодня. Нам казали, що повідомлять. Нічого не повідомили», — згадує Алла.
Частину загиблих під час удару по обладміністрації поховали у траншеях 18 кладовища. Сімонки добилися перепоховання на Алеї Слави.
Серед добровольців в теробороні був і чоловік Антоніни Сергієць. Він не мав військового досвіду і прийшов захищати Харків, бо по-іншому не міг.
«Ніхто не думав, що так буде, він пішов допомагати захищати наше місто, нас. Це дуже важкий день для нас», — сказала Антоніна.
Наслідки обстрілу та перший довічний вирок
Внаслідок обстрілів центру Харкова 1 березня 2022 року, за інформацією Харківської ОВА, загинули 44 людини, 33 з них — всередині та поруч з будівлею ОВА.
«Сама ж будівля ОВА, пам’ятка архітектури місцевого значення, була майже вщент зруйнована. Усе обов‘язково відбудуємо, однак людей, на жаль, вже не повернеш», — прокоментував голова Харківської ОВА Олег Синєгубов.
13 листопада 2023 року Київський районний суд визнав винним 38-річного Деніса Панікарова, який, за даними слідства, навів російські ракети на будівлю ОВА. Суд призначив йому довічне ув'язнення.
