21-річний Дмитро Тріска з Хмельницької області 2021 року пішов на строкову службу і потрапив до Нацгвардії. В її лавах у Харкові зустрів російське повномасштабне вторгнення. «Переслужив» вісім місяців і уклав контракт. Нині військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади НГУ захищає Харків на блокпостах. Про обов’язок, спорт і кохання Дмитро розповів «МедіаПорту».
Служба та спорт
Нацгвардієць Дмитро Тріска працює на блокпосту на виїзді з Харкова. Тут він є старшим — організовує службу, інструктує чергових, перевіряє транспорт. Всередині захисної споруди тепло, бійці гріються від буржуйки. Графік служби на блокпосту: дві години чергуєш — дві відпочиваєш, розповідає Дмитро.
«Стежимо за тим, щоб не було порушень, щоб ніхто не перевозив заборонені предмети — зброю, гранати, наркотичні речовини. Нещодавно були навчання за участі СБУ. Перевіряємо кожну машину, тому що ти не знаєш, що можна очікувати», — каже Дмитро.
Разом із нацгвардійцями, поліцейськими та прикордонниками до тепла йдуть місцеві коти.
«У моєму підпорядкуванні спочатку було двоє військовослужбовців, а потім на блокпосту у моєму підпорядкуванні почали бути вже не тільки військовослужбовці НГУ, а і військові Державної прикордонної служби, військові РТЦК, поліцейські, військова поліція. Я маю стежити за тим, щоб із ними все було добре, щоб вберегти у будь-яку хвилину їхні життя. Ми проводимо інструктажі, як правильно зупиняти транспортний засіб, як і коли може бути застосована зброя. А саме тільки тоді, коли твоєму життю та здоров'ю загрожує небезпека», — розповідає Дмитро Тріска.
До армії хлопець працював водієм на фермі. Підлітком почав займатися спортом. Тренується регулярно по півтори години. Пригадує, що серед однокласників був найменшого зросту — ледь перевищував півтора метра.
«Мої однокласники були зростом 1,68 м, 1,73 м, а я найменший у класі був. І це стало стимулом, щоб займатися спортом. Мій зріст витягнув турнік. Я займався воркаутом, робив різні елементи на турніку, перевороти. У мене на подвір'ї було місце, де я сам собі зробив турнік, бруси, штанги. За будь-якої погоди займався в школі зранку, перед уроками», — розповідає Дмитро.
На службі у Харкові Дмитро захопився гирьовим спортом.
«Багато м'язів розвивається — руки, плечі, спина, ноги. Коли піднімаєш, ноги мають бути напружені», — каже нацгвардієць.
На початку грудня у 5-й Слобожанській бригаді Нацгвардії провели чемпіонат частини з гирьового спорту. У ньому взяли участь 40 учасників з майже всіх підрозділів. Дмитро Тріска переміг у ваговій категорії до 80 кг.
«На змаганнях я підняв гирю вагою 24 кг 174 рази, сам цього не очікуючи, але я це зробив. Казали тренери, що у моїй вазі 74 кг спортсмени підіймали 260 і більше разів. Це для мене буде стимул», — розповідає Дмитро.
До цього нацгвардієць брав участь у марафоні на 5 км. Результат чемпіонату вважає новим досягненням. Тепер планує записатися на курси з бойових мистецтв, щоб краще оволодіти навичками самооборони.
Вторгнення за чотири дні до відпустки
У день російського повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 нацгвардійців підняли за бойовою тривогою. Дмитро видавав у підрозділі зброю і став на захист Харкова. Як і інші його побратими, боронив місто.
«Тоді казали, що буде повномасштабна війна, але ніхто не вірив у це. Мені залишалось до відпустки чотири дні. І тут о четвертій ранку кажуть, що почалось повномасштабне вторгнення. Наказ був отримати зброю, бойовий комплект та чекати подальших вказівок... Військовослужбовці строкової служби на окружній підбивали танки, підбивали з ПЗРК штурмові літаки. Потрібно завжди бути готовим до різних ситуацій. Ти не можеш бути впевнений, що станеться завтра або за хвилину», — каже нацгвардієць.
Блокпост може бути об’єктом російських диверсійно-розвідувальних груп, ціллю ракетних та артилерійських обстрілів, продовжує Дмитро:
«Треба постійно знати, як діяти у тій чи іншій ситуації, наприклад, коли напад на блокпост, пам'ятати, як ти будеш діяти, щоб ти не злякався. Ти маєш бути підготовленим».
У батальйоні Дмитра є втрати. На одному з харківських блокпостів у 2022 році загинули двоє його побратимів.
«З нашого батальйону хлопці стояли на блокпосту. Тоді ще ніхто не облаштовував їх сильно. Були тільки блоки, габіони, де можна було сховатися. І з касетного боєприпасу вбило двох наших хлопців на блокпосту».
Одружився в Харкові
У Дмитра не було проблем з комунікацією після приїзду до Харкова, а от його українську переймали російськомовні бійці.
«Мене іноді не розуміли мої товариші, тому що я із заходу України, тому деякі слова вони могли просто не розуміти. І ще швидкомовність, яка у мене була, також заважала їм зрозуміти мою мову. Але якихось категоричних змін я не відчув. Багато військовослужбовців, які зі мною спілкуються, перейшли на українську мову», — каже нацгвардієць.
Під час повномасштабного вторгнення Дмитро через соцмережі познайомився з дівчиною Дар'єю з Луганщини і невдовзі зробив їй пропозицію.
«Закрутився роман. Ми побачились, почали спілкуватися і дійшло до того, що ми вже не можемо жити одне без одного. Розписалися у Харкові. Вона з Луганської області, навчалася у Сєвєродонецьку. На початку повномасштабного вторгнення в університет влучила ракета, їх перевели в Івано-Франківськ, зараз у Кропивницькому», — розповідає Дмитро і показує весільні фото.
Дар’я навчається на поліцейську, в окупації залишаються її батьки. Дмитро не бачив їх жодного разу, але спілкувався телефоном.
«Зробили свято для себе, оскільки її батьків тут немає... Я намагаюсь не торкатися цієї теми, це для неї боляче. Я завжди її підтримую. Хочу зустрітися з її родиною. Вони мене не бачили, але вони мене так само люблять, як і я їх люблю», — каже нацгвардієць.
Харків Дмитро називає своїм другим домом — любить це місто і прагне захищати його далі.
