13/06/2023 — 19:00 | АВТОРИ: ТЕТЯНА ФЕДОРКОВА, ВОЛОДИМИР НОСКОВ | ФОТО: АРТЕМ ПРИХОДЬКО ТА МВС

Міністерство охорони здоров'я України станом на 13 червня не підтверджує випадків холери у Херсонській області, що постраждала внаслідок російського підриву Каховської ГЕС. У поверхневих водоймах є перевищення мікробіологічних показників, заборонено купатися, виловлювати та вживати рибу із забруднених водойм, мити цією водою продукти. Про загрози для здоров'я людей та брак важливої інформації, проблеми в організації волонтерів, які прибувають на Херсонщину самостійно, та вплив російського тероризму на екологію України, у подкасті «Герої Харкова» розповів ініціатор харківського руху «Чисті Уди» та керівник волонтерської організації «Людям від людей» Артем Приходько. Днями він повернувся з підтопленого Херсона. 

Слухайте подкасти mediaport.ua

• Apple Podcasts, Google Podcasts, YouTube, «Накипіло»

Тетяна Федоркова: Я думаю, що ім'я Артема Приходька харків'яни чули. Він відомий нам за такими ініціативами, як «Чисті Уди» і волонтерська група «Людям від людей». Під час російського повномасштабного вторгнення волонтерська команда Артема допомагає продуктовими наборами харків'янам, зокрема, людям старшого віку. Днями, коли російські окупанти підірвали Каховську ГЕС і спричинили масштабну повінь у населених пунктах Херсонщини, Артем вирушив на допомогу до підтопленого Херсона.

Володимир Носков: Артеме, можна попросити вас зараз побути нашими очима і як безпосередній свідок тих подій розповісти, що ви особисто побачили? Яка ситуація збігається з тим, що нам показують по телебаченню, в YouTube, а яка, на ваш погляд, трохи відрізняється?

Артем Приходько: Так, безумовно. Коли побачив цю катастрофу в мережі у перші години, як прокинувся, мені дуже сильно резонувало всередині. Оскільки я екоактивіст, до 12:00 був шокований, не міг зрозуміти взагалі, що коїться. Як людина взагалі може до такої катастрофи привести? Звісно, почав міркувати над тим, щоб поїхати і допомогти людям, природі, в цілому оцінити масштаб катастрофи.

Прийняв рішення і наступного дня після катастрофи вже о 10:00 я вирушив у подорож. У мережі одразу з'явилося дуже багато інформації стосовно того, яка необхідна допомога, що недостатньо човнів, волонтерських рук, що багато роботи, яка зараз вкрай необхідна. І вже пішли перші звістки, що людей почали евакуювати. Ми розуміли, що ці люди, лишилися без житла, їх будинки затопило, їм треба десь жити і щось їсти. Оскільки ми займаємося у Харкові допомогою людям з інвалідністю, продуктовими наборами, то на думку спало, що треба допомогти харчами. Спочатку їхати не збирався, думав, що зберемо гроші, купимо продукти і передамо. Але все ж таки до останнього думав, що ні, все-таки треба поїхати і побачити все своїми очима, щоб зрозуміти... 

Володимир Носков: Масштаби катастрофи. 

Артем Приходько: Масштаби, так. Тому що інформації дуже багато, і вона почала суперечити одна одній. Я приїхав до Миколаєва, у мене є там знайомі, товариші. Ми скоординувалися, взяли машини, зібрали гроші і вирішили допомогти прихистку. У Миколаєві є прихисток, куди люди можуть приїхати і безкоштовно жити. Вони потребують допомоги в продуктових наборах, там зараз вже 500 людей, є кухня, люди готують одне одному, потрібні продукти.

Володимир Носков: Це якась волонтерська ініціатива, так?

Артем Приходько: Так, це благодійний фонд у Миколаєві, який зробив прихисток на старій базі відпочинку. З п'ятиста людей там 100 дітей.

Тетяна Федоркова: Пане Артеме, я помітила, зараз пішли такі дискусії у Facebook щодо порятунку тварин і людей. Що якось більше інформації про порятунок тварин, ніж про людей. Водночас є інформація, що коли волонтери приїжджають по людей, вони відмовляються, іноді навіть агресивно. Це одиничні випадки, але таке теж є. Що ви там побачили? Наскільки зараз потребують евакуації люди?

Артем Приходько: Якщо брати правий берег Херсонщини, то там всіх вже евакуйовано. Є такі, що не хочуть виїжджати. Були такі випадки, ми їдемо у човні, бачимо, що людина на ґанку сидить, питаємо: щось необхідно, потрібна допомога? Поїдьмо на поверхню! «Ні, мені нічого не треба, я тут залишаюся». Це літні люди, як і у нас, коли обстрілювали Салтівку: «Я тут народився — я тут і помру», з таким підходом. І ти пояснюєш, що якщо ви звідси виїдете, то волонтерам не треба буде більше їздити, бо, розумієте, обстріли йдуть. Звісно, тут нічого не будеш їм казати. Такі люди є, вони залишаться, я думаю, що все буде з ними добре, тому що волонтери їм навезли дуже багато їжі.

Вода стрімко сходить, десь за добу 1,10 м рахували. Ми були на третій день після аварії, можна сказати, що вода зійшла з тих місць, де до того дня вона була. Я думаю, ще два-три дні — і ті райони, що на правому березі були підтоплені, вже будуть без води. Але дуже критична ситуація насамперед на лівому березі, туди, куди не можна дістатися всім волонтерам. На правому нас було дуже багато.

Різниця інформації наступна. В мережі кажуть, що треба багато човнів, багато волонтерів, а ти приїжджаєш на місце, бачиш, що вже затори на вулицях із човнів. Тобто, п'ять човнів пропливли в один бік, п'ять човнів чекають, поки вони пропливуть. І на одну людину, яка благала про допомогу, п'ять волонтерських груп під'їжджали. Ми проїжджали, кажемо: — Давай тобі їжу залишимо. Відповідає: — Вже п'ятеро мені залишало, вже досить.

Володимир Носков: Але разом з тим ви кажете, що не в усі віддалені села хочуть волонтери їздити.

Артем Приходько: Я кажу про Херсон, Корабельний район дуже постраждав, його підтопило. А є місця, наприклад, Кізомис. Це нижче за течією, ближче до Південного Бугу, Миколаївської області. Її теж підтопило. Цей пункт дуже постраждав від обстрілів. Туди не можеш доїхати. Під'їзди всі затоплені. Фізично, щоб взяти човен і довезти — неможливо. Машиною не під'їдеш. Це було два дні тому. Зараз, звісно, ситуація змінилась, вода пішла.

І ми дзвонили туди, шукали через лікарні, ДСНС, питали, чи необхідна допомога. І нам казали: ні, все добре. Всіх, кого могли, з таких невеличких сіл вже вивезли. Людей там вже немає. Так, тварини можуть залишатися. Як розумієте, коли біда, люди не завжди забирають їх з собою.

Тетяна Федоркова: А яка загалом ситуація з тваринами? Багато волонтерів зі зоозахисних організацій в тому числі «Порятунок тварин Харків» поїхали, інші організації. Чи вистачає таких рук?

Артем Приходько: Дуже багато зоозахисних волонтерських груп. Їх, напевно, більше, хоча я не можу порівнювати. Дуже багато жилетів я бачив з написом «Порятунок тварин». Чому так? Напевно, тому, що людина може врятуватися, самостійно прийняти рішення ще до того, як почалася повінь. Це ж не за хвилину вийшло все, певний час минув. А тварина, якщо її кинули на цепу... Казали: будь ласка, не залишайте тварин на цепу, хоча б відпустіть, щоб вона самостійно могла з води виплести.

Володимир Носков: Я думаю, це не зі зла люди робили. Коли людина перебуває у стресі, вона не може за своєю поведінкою стежити. Намагалися просто втекти.

Артем Приходько: Це була паніка, звісно. Інколи в паніці, якщо ти таку параду почуєш, то можеш працювати. Краще б про це казати.

Володимир Носков: Цікава трансформація відбулася. Згадайте Чорнобильську катастрофу, тоді про масштабний порятунок тварин не йшлося. А тепер наші громадські зоозахисні організації активно виїжджають, рятують. Йдеться вже не тільки про спасіння від повені, від штучної повені, а і порятунок під час масових обстрілів.

Артем Приходько: Я вважаю, змінилася поведінка людей з того часу. Ставлення суспільства до тварин змінилося, з'явилася культура, по-перше.

Володимир Носков: Тобто ми можемо говорити про формування зоозахисної культури в Україні?

Артем Приходько: Так, звісно, вона вже дуже давно є. Взагалі з'явилося, я за себе кажу, як екоактивіст, що почали розуміти, і це добре. Що планета — наш дім, що ми тут живемо, і як ми до цього ставимося, так вона і з нами поводиться. Всі ці наслідки катастрофічні. Це ж все діяльність людині, ми ж розуміємо, так? По факту.

Тетяна Федоркова: Пане Артеме, для фауни, для флори, ці наслідки — на багато років вперед. Якими є реально масштаби катастрофи чи ще взагалі важко оцінити?

Артем Приходько: Щоб бути об'єктивним, можна сказати наступне: наслідків ми не бачили взагалі. Наслідки ми можемо тільки прогнозувати. Наприклад, я для себе вже робив деякі прогнози. По-перше, ще не почалася епідемія, вона може початися, і ось позавчора ми спілкувалися з головним лікарем у медзакладі, куди привозили гуманітарну допомогу, воду. Він сказав, що інкубація десь 7-8 днів, після цього можуть виникнути кишкові, бактеріальні захворювання у людей.

У мене після того, як ми працювали на човні, я перевозив людину, шкіра на руках тхнула «трупним ядом», не знаю, як це назвати. Я особисто бачив, як худоба, корова втопилася і вже набрякла, бо на вулиці спека +30, у тіні +28. Розумієте, що там у воді коїться? А це тільки те, що ми бачимо.

Володимир Носков: Писали про бронежилети, а чи спонукали вас вдягати якісь захисні засоби на обличчя, ніс, рукавички?

Артем Приходько: Я був захищений у забродах, руки теж, але вода все одно потрапляє. Я казав, що ні в якому разі не можна чіпати слизову, руками не лізти в очі, вуха, ніс. По-друге, з собою ми ввозили по літру антисептика, обробляли все. Це дуже важливо! Зараз вода почне сходити, вона вже пішла, і всі нюанси почнуть вилазити. Ми не можемо порахувати ці наслідки. Усі гризуни — вони ж загинули! Все, що жило в норках, втопилося і загинуло.

За інформацією МВС на 12 червня, відомо про 10 загиблих у Херсоні та області внаслідок повені, 41 людина зникла безвісти. 13 червня в МВС повідомили про те, що підтопленими залишаються 31 населений пункт (3600 будинків) на правому березі Дніпра та 17 населених пунктів на тимчасово окупованій території. У Херсонській області евакуювали 2757 людей (у тому числі 263 дитини та 77 маломобільних людей). Врятовані 707, з них 30 дітей та 40 маломобільних.

Тетяна Федоркова: Про загиблих людей мало інформації, тобто все це попередні дані. 

Артем Приходько: Чому складно порахувати. По-перше, вода не пішла, по-друге, ми не маємо доступу до лівого берегу. Ті частини ДСНС, які можуть форсувати Дніпро, тишком-нишком не потрапити під обстріл ворога, достатися лівого берегу і врятувати людей... Наприклад, населений пункт Олешки, він невеликого розміру, але там багато людей жило (за даними 2020 року, населення Олешек становило 24,5 тис. людей — ред.). І ми взагалі не маємо інформації про них. А там повністю затопило. Не те, що там під дахи, а і з дахами! У Херсоні є парк Слави з видом на Херсонщину, якраз на Олешки, я був з місцевим, а там просто вода... 

— Бачиш, такі стирчать кущі, то дерева, 5-6 метрів заввишки, а там внизу будівлі. 

Їх не видно, вони повністю під водою. І як ви можете порахувати, чи були там люди? Якщо літня людина… Ми ж допомагаємо людям у Харкові, якщо людина обмежена в русі, вона не зможе звіти вийти без плавзасобів. 

Володимир Носков: А в окупації якраз і залишилося дуже багато людей старшого віку, маломобільних.

Артем Приходько: Тому можна буде тільки потім зрозуміти кількість людей, які загинули.

Володимир Носков: Артеме, давайте трохи назад відгорнемо нашу розмову. Коли ви бачили людей, як ви сказали, що сидять на ґанку або на дахах, ви намагаєтеся їм все-таки пояснити, що, добре, води немає, але те, що буде із санітарією. Мені довелося спілкуватися із керівницею одного із підрозділів українського Червоного Хреста, яка каже, що люди не усвідомлюють, що буде. Ті, кого вдається врятувати, думають, що вони через тиждень-другий повернуться. А от якщо взагалі говорити про тих, хто там залишається, вспливають тіла, тварини, хімічні кладовища...

Артем Приходько: По-перше, кладовища. По-друге, у селах не було центральної каналізації. У кожного вигрібна яма, простою мовою, туалет на вулиці. Все, що там було, піднялося. Вже фіксують в деяких річках на Херсонщині в Інгульці підвищення по амонію. Амоній — це хімічна сполука, яка каже про те, що у воді висока концентрація органічних продуктів. Це дуже шкодить. Це спричинює кишкової розлади у людей, аж до летального кінця. Окрім того, що там ще лежить з різних хімпродуктів від діяльності підприємств, які 80 років щось викидали.

Тетяна Федоркова: На вашу думку, чи достатньо інформаційної кампанії зараз, щоб люди це розуміли, чи вони дійсно не усвідомлюють, які можуть бути наслідки?

Артем Приходько: На мій погляд, недостатньо. Підняли галас стосовно евакуації і допомоги, а реально цього достатньо було. Звісно, що і через галас так і вийшло, але вже і потім [інформацію не відкорегували]. Тобто людина, яка перебуває, наприклад, у Києві, Харкові, Кривому Рогу або навіть у Миколаєві, якщо вона там не була на місці, вона розуміє, що треба допомагати, а допомоги вже вдосталь.

Володимир Носков: Але це дуже класна наша якість.

Артем Приходько: Я б хотів, щоб зрозуміли мене правильно. Так, все вірно, це наша єдність. Українці — супер-мега-народ. Я радий, що я українець, бо ми потужна нація, але є момент, що таким чином трошки неправильно будується допомога. Тобто ми зараз просимо човни, хоча човни не потрібні, а потрібна білизна, антисептики, пігулки для очищення води! Ми кажемо про санітарію, на це зараз треба робити наголос. Так, перші 3-4 дні треба було для того, щоб врятуватися, але зараз треба подумати наперед, щоб якомога швидше ліквідувати наслідки епідемії, яка може статися.

Володимир Носков: Людям, які залишаються на місці, пояснюють про небезпеку?

Артем Приходько: Не пояснюють, немає цієї інформації в мережі, я не бачу, що казали, що може бути таке, вам необхідно, як при коронавірусі.

[Рекомендації є на сайті МОЗ — ред.]

Володимир Носков: Там ще є обмеження з інформацією, там не побачать багато чого з Telegram-каналів або того самого національного марафону.

Тетяна Федоркова: Але є рятувальники, які можуть об'їжджати на човні і через гучномовець пояснювати.

Артем Приходько: Зараз ми збираємо допомогу, вже частково мені надіслали на 50 тонн для очистки води. Це пігулки для знезараження води. Це найголовніша зараз річ буде. У криницях, у скважинах, не тільки у Херсонський, а вже й у Миколаївській областях, вже вода може бути заражена. Це ж підземні води, ви ж розумієте, куди все це пішло? 

Тетяна Федоркова: У Харкові зараз відкрили у школах пункти збору допомоги для Херсона і Херсонщини. Багато людей приносять і переноски для тварин, і макарони, і все підряд. Ви наголошуєте, що потрібні антисептики, знезаражуючі таблетки. Тобто потрібно розставити іншу пріоритетність.

Артем Приходько: Я не кажу, що погано, що ми допомагаємо, а допомогу треба корегувати — залежно від часу і потреб. Так, було спочатку це потрібно, але вже це не потрібно! І тоді ми можемо з мінімальними наслідками вийти, щоб менше людей хворіло. 

Володимир Носков: Артеме, ви вийшли з вокзалу. Далі хтось координує роботу волонтерів, щоб не було хаосу?

Артем Приходько: Ні. І ті люди, які були на Херсонщині, мені теж про це казали. Так, є штаб Червоного Хреста, ДСНС, і є ще щось... Але якщо ти приїхав, я вийшов з бейджиком волонтера, тобто мене можна розрізнити, і одразу поїхав до свого знайомого. А якщо людина сама приїхала і хоче допомогти, ніхто б так не зустрів, не скоординував. І коли я приїхав до Херсонщини, в саме місце, там теж казали про цю проблему.

Коли я організовував «Чисті Уди», у мене щосуботи допомагали 100-110 людей. Я розумів, наскільки важлива організація, щоб кожен займався своєю справою. Тоді воно як єдиний механізм, організм  дуже ефективно працює. 

Тетяна Федоркова: Пане Артеме, ви сказали «Чисті Уди», я згадала ваш знаменитий уловлювач сміття на річці Уди, який ви встановили і стежите за його функціональністю. Можливо, ваші знання в цьому напрямку, такі механізми можуть в подальшому допомогти там, на Херсонщині, як ви думаєте?

Артем Приходько: Щоб така споруда працювала, потрібна вода. Ми не знаємо, що буде з річкою Дніпро, коли вода зійде до того рівня, до якого вона може зійти. Ми не знаємо, яка висота тієї гідроспоруди зруйнованої. Ці речі, напевно, трошки пізніше треба буде застосовувати, коли ми будемо розуміти ситуацію фактично. Зараз це тільки прогнози, якісь уяви експертів, треба чекати.

Тетяна Федоркова: Але ми бачимо, що в море потрапляють і меблі, в Одесу припливають дивани... Для цього басейну це великі наслідки.

Артем Приходько: Катастрофічні наслідки. І ще раз скажу: знаєте, чому більшість на ці речі дивиться ще ось так спокійно? Бо просто люди не розуміють масштабу катастрофи. І це пов'язано із тваринним світом, є і заповідні фонди, які частково затопило, і все, що там жило, все загинуло.

Володимир Носков: А чи буде потім так багато сил, щоб допомагати у подоланні наслідків катастрофи?

Артем Приходько: Будуть, звісно, будуть.

Володимир Носков: Адже зараз усі кинулися, емоційна складова, всім хочеться допомогти, а далі почнеться рутина.

Артем Приходько: Як і скрізь, як і в усьому. Я ще раз можу сказати, по-перше, потрібна правильна організація від місцевої влади. По-друге, більше детальної інформації в мережі, пояснювальної, щоб людина розуміла, що ось це проблема. І я думаю, що наші люди за понад півтора року продемонстрували всьому світу, що ми можемо потужно гуртуватися заради вирішення будь-яких проблем. Для нашої людини нічого не є страшним. Нічим не залякаєш.

Тетяна Федоркова: Що харків'янам краще нести до пунктів збору? Продуктові набори? 

Артем Приходько: Продовольчі стовідсотково. Їжі ніколи не буває багато. Це я вам кажу як людина, яка вже 411-й день допомагає у Харкові. Звісно, це має бути їжа тривалого зберігання, швидкого  приготування, якісь супи, сублімації. Потрібні важкі лодки, залізні, каркасні, алюмінієві, з потужними двигунами. 

Володимир Носков: Засоби дезінфекції?

Артем Приходько: Так, засоби дезінфекції. І зараз вже є такий дефіцит пігулок, які знезаражують воду. Це дуже необхідно. Шукайте, знаходьте, якщо є можливість, закупайте. Я вважаю, що у Миколаївській, Херсонській областях буде дуже висока потреба в цих пігулках. І допомогти буде вкрай необхідно. Я хотів би помітити для місцевої влади, що краще б через Нову Пошти, Укрпошту, АТБ, магазини, на касах роздавати ці пігулки, щоб у кожного вони були. Вони різного дозування. Продаються як пігулки, ліки. Кидаєш у резервуар з водою цю пігулку, і вона знезаражує воду, прибирає бактерії, кишкові палочки, все те, що може зашкодити людині.

Тетяна Федоркова: Артеме, ви сказали, що будете готові знову повернутися на Херсонщину. Чи так це? 

Артем Приходько: Я планую, коли зійде вода, вирушити на прибирання наслідків. Це в мене, напевно, вдруге в житті. Вперше було з річкою Уди, тепер з річкою Дніпро.

Тетяна Федоркова: Річки вас переслідують.

Артем Приходько: Я дуже люблю воду. Вважаю, що це найголовніше, що в нас є. Після кисню, звісно. Хочу туди поїхати і, можливо, оскільки маю досвід, скоординувати навколо себе людей, щоб прибирати наслідки повені. ■