У селі Василів Хутір у Чугуївському районі працює дитячий центр «Тарасик». Ініціатором його створення понад рік тому став харків'янин Віктор Редькін — батько військового льотчика Тараса Редькіна, який загинув у 2022 році під час бойового завдання на Миколаївщині.
Від початку повномасштабної війни Віктор Редькін займається волонтерством. Коли російський агресор обстрілював Харків з артилерії, розвозив гуманітарну допомогу по місту та околицях.
«Постійно їздили-їздили, було багато дітей у підвалах у нас на Салтівці. Коли звільнили Малу Рогань, почали там проводити заняття для дітей. Такий саме центр працює у Харкові на базі «Карітас-Спес». У нас є будинок, який я збудував для старшого сина (загиблого льотчика — ред.) на хуторі, він стояв порожній. І я запропонував керівнику організації зробити на його базі центр», — розповів «МедіаПорту» Віктор Редькін.
За підтримки «Карітас-Спес» будинок у селі переоблаштували для занять із дітьми. Щотижня туди приходять як місцеві, так і переселенці — загалом до 20 дітей різного віку.
«Нещодавно до нас долучилися шестеро дітей, які евакуювались з Великого Бурлука. Наймолодшому — рік, він народився 24 лютого 2023 року. Є ще один новонароджений, чий батько — військовий, загинув. Є люди, які виїхали з Луганська, з Донецької області, переселенці», — розповідає Віктор Редькін.
У центрі з дітьми займаються двоє місцевих волонтерок. Разом із дітьми вони грають, малюють, майструють годівниці для птахів.
«Хлопці, яким ми возили допомогу в армію, передали тубуси, ящики. Діти будуть їх розмальовувати. У нас є тенісний стіл, на літо ставимо. Купили батут. Коли у перші дні діти прийшли, на перший погляд, діти як діти, але скільки вони пережили, просиділи в погрібах. І ракети, і вибухи, і [військова] техніка йшла через хутір. На початку занять діти навіть ножиці не могли тримати, моторика була настільки порушена, руки тряслися. Писати було важко. Зараз, дивлюся, вони вже по-іншому поводяться», — говорить Віктор.
За можливості до центру запрошують аніматорів, возили дітей до Харківського зоопарку. У планах — поїздка у басейн. Крім організації «Карітас-Спес», центр підтримували знайомі Віктора, інші волонтери. Зараз центр потребує допомоги — не стільки фінансової, скільки організаційної.
«Потрібна допомога в організації дозвілля дітей. Наприклад, щоб зробити виїзд із дітьми, треба організувати транспорт або хоча б пальне. Діти, які живуть віддалено від міста, не бачать того, що можна побачити у місті», — пояснює Віктор Редькін.
У центрі приймуть будь-яку допомогу для розвитку дітей.
«Щойно завантажили канцтовари, солодощі дітям, молоко. Закінчилася хімія, туалетний папір, рідке мило. Це все для центру, щоб діти використовували», — каже Редькін.
Ініціатор створення центру планує облаштувати біля будинку спортмайданчик.
«Привезти пісок і город, 15 чи 20 соток, засипати. Трактор є у сусіда. Вирівняємо, зробимо спортивний майданчик, хай діти там бігають», — планує батько льотчика.
Дитячий центр «Тарасик» для Віктора Редькіна — пам’ять про сина, який загинув, захищаючи Україну.
Зв'язатися з Віктором, щоб підтримати центр, можна через Facebook.
Читайте також: «Хочу, щоб чоловіка пам’ятали». Роковини загибелі харківського льотчика Тараса Редькіна
