Публікації

Щонайменше 17 тіл українських військових можуть бути у масовому похованні на околиці звільненого села Копанки Борівської громади. За свідченнями місцевих, російські окупанти привезли полеглих захисників України на двох вантажівках, скинули в яму і переїхали насип танком. Коли стало можливо, люди встановили на цьому місці хрести й принесли квіти. Кілька днів на місці масового поховання працюватимуть криміналісти. 

Кримінальна справа не є гарантією невідворотності покарання. Навіть наявність обвинувального вироку не є такою гарантією. Так було після Революції Гідності та під час «руської весни». А як зараз?

Які загрози під час опалювального сезону в умовах війни очікують на Харків та область взимку? Наскільки залежною є теплова сфера від енергетики, яку в останні тижні системно знищує агресор — Російська Федерація? Про готовність розгалуженої системи тепломереж та великі вчинки маленьких людей — дев'ятий епізод подкасту «Герої Харкова».

18 серпня дві російські ракети влучили у гуртожиток трамвайного депо у Слобідському районі Харкова, де мешкали Юлія та Сергій Галушка. Подружжя прокинулося від першого вибуху, двері заклинило. Слідом за першим пролунав другий вибух, шість квартир разом із їхньою, обвалилися. В цей час син Юлії та Сергія Олександр разом із дівчиною тікали від смерті поверхом нижче.

Після повномасштабного російського вторгнення жителі Балаклії Артур Сіренко та Василь Малета не поїхали з міста. Разом вони займалися ритуальним бізнесом і частину прибутку витрачали на закупівлю гуманітарної допомоги. За місяць після окупації Сіренка та Малету викрали. Востаннє їхній мікроавтобус бачили, коли за кермом їхав російський окупант. Про життя у несвободі, втрату близьких та поневіряння у штабах загарбників «МедіаПорту» розповіли батьки викрадених чоловіків. 

Куп'янськ на Харківщині звільнили від окупантів на початку вересня. Але після відступу війська РФ не дали йому спокою: б'ють ракетами, не жаліючи ані осель, ані дитячих садків. Як наслідок — розтрощені вікна, вирви від вибухів, понівечені автівки. Як нині живе деокупований Куп'янськ — у фоторепортажі «МедіаПорта».

Вранці 18 жовтня російські війська вчергове вдарили по Харкову — за інформацією обласної військової адміністрації, випустили з Бєлгорода вісім ракет. Протиповітряна оборона збила щонайменше одну з них. Поранених немає.

Прикордонника Євгена Кетриша війна застала двічі. Спочатку — на рідній Луганщині, згодом — у Харкові, куди він переїхав після окупації частини сходу України. У перший день повномасштабного російського вторгнення прикордонник втратив ногу. Про прийняття удару серед перших, допомогу пораненим бійцям та незламність — в матеріалі «МедіаПорта».

На деокуповані території південного сходу Харківщини цивільних пропускають в об’їзд через селище Чкаловське. Шари політичної реклами на облізлих банерах змішалися. Повз гасла «за мир та стабільність» на фронт їдуть вантажівки Збройних сил України, позначені символом контрнаступу — білим хрестом. Про звільнення Балаклії від російських окупантів та зниклих під час окупації жителів міста — репортаж «МедіаПорта».

Вони хочуть посіяти жах, а пожнуть ненависть. Вони хочуть спровокувати паніку, а прискорять свою поразку. Вони прагнуть поновлення імперії, а отримають розпад того, що від неї залишилось.

У восьмому епізоді «Герої Харкова» Таня Федоркова та Володимир Носков обговорюють наслідки російських обстрілів по об'єктах енергетики Харківщини. Фахівці «Харківобленерго» та «Укренерго» відновлюють розбиті підстанції, трансформатори, лінії електропередач на неокупованих та звільнених територіях області. Про втрати та енергетичну міць Харкова говоримо з одним з фахівців «Укренерго».

Людмила живе на перехресті двох доріг. Шлях з Харкова рветься на мосту через Печенізьке водосховище. Поки на цьому напрямку тривають бої, його не відновлюватимуть. В об’їзд — задалеко, і жителям навколишніх сіл, волонтерам, місцевим підприємцям нічого не залишається, як долати шлях на човні. Люди займають чергу на острівку перед взірваною ділянкою під мостом і спускають до переправи торби краму з «великої землі». Вони стали вільними завдяки контрнаступу Збройних сил України і щасливі довгоочікуваній свободі пересувань, але поки стримані в емоціях. Ніхто не знає, що буде далі. 

Два цвинтарі. Один стихійний, другий офіційний. Один залишили по собі окупанти, інший функціонує у місті, яке ворогу не вдалося окупувати. До одного прикута увага світової спільноти, інший майже невідомий за межами Харкова. Один згадує у своїх зверненнях і інтерв’ю президент Зеленський та інші високопосадовці, про другий навіть міська влада говорить неохоче. Але і на одному, і на другому поховані жертви цієї війни. Поховані неналежним чином і ті, чиї імена відомі, і безіменні.

Увечері 17 серпня, коли російська ракета вдарила по гуртожитку на Салтівці, 31-річного Руслана Кузьміна не було вдома. Напередодні він поїхав на день народження доньки у Сумську область та затримався. Новини про обстріл Харкова прочитав в інтернеті. Телефонував рідним, але на дзвінки ніхто не відповідав… Серед 19 загиблих у гуртожитку були п'ятеро його родичів.

Це була ніч 18 серпня, коли в колишній гуртожиток трамвайного депо, де жив 13-річний Яша, вдарили дві російські ракети. Після першого удару будинок здригнувся. «Кажу, Яшенька вставай. Він дитина слухняна, одразу до мене підскочив, злякався, бідненький», — згадує мати Яші Катерина Череватенко. Тікаючи, вони намагалися схопити телефони, але не встигли. Друга ракета стала смертельною для хлопчика і ще п'ятьох мешканців. Катерину дістали з-під завалів з численними пораненнями. На лікарняному ліжку вона подумки згадує рокову ніч і шкодує, що не вивезла сина.

Прикордоння повертається під контроль української влади після контрнаступу ЗСУ. Але пів року окупації залишили сліди: катівні, понівечені будинки та автомобілі, «автографи» російських загарбників на стінах, отвори від куль і вирви від снарядів. Що залишили після себе окупанти в Козачій Лопані, Великих і Малих Проходах під Харковом — у фоторепортажі «МедіаПорта».

Після того, як українська армія звільнила понад 380 населених пунктів на Харківщині, стали відомі численні факти про жертв російського вторгнення, вбивства, катування українських громадян — як цивільних, так і військових. У сьомому випуску подкасту слухайте репортаж з Ізюма, де у ці дні на території масового поховання у лісі працюють експерти, слідчі, а також розмову із директором Харківської правозахисної групи Євгеном Захаровим. 

Душа бажала звільнень. Звільнень і Перемоги. Звільнення вже почалися і тривають другий тиждень — дякувати ЗСУ. Перемога ще попереду. А на шляху до неї — нові випробування: зимою, ракетами, правдою та ейфорією.

Російські війська захопили Ізюм у квітні, а доти били по ньому і з землі, і з неба. Представники влади називають місто «другою Бучею»: скільки мирних мешканців загинули під обстрілами та авіаударами, померли від голоду та ненадання медичної допомоги, були закатовані — ще доведеться з'ясувати. Як виглядає місто після звільнення — фоторепортаж «МедіаПорта».

22-річна Дар'я, яка переїхала до Харкова з Сєвєродонецька, у перші дні повномасштабної агресії РФ доєдналася до тероборони. Спочатку працювала на кухні, потім — взяла в руки автомат. У цивільному житті Дар'я займається активізмом — відстоює права жінок та ЛГБТ+ спільноти. Про ставлення до військовослужбовиць на фронті — у матеріалі «МедіаПорта». 

Збройні сили України продовжують контрнаступ на території Харківської області. Лише за перші 10 днів вересня українські бійці звільнили понад 40 населених пунктів, повернули під контроль України більш ніж 3000 квадратних кілометрів території. 

Українська влада повертається до сіл, селищ та міст, деокупованих внаслідок контрнаступу Збройних сил України у Харківській області. В селі Гракове Чугуївського району після звільнення провели ексгумацію тіл двох невідомих, вбитих під час окупації. За словами жителів села, це немісцеві, закатовані росіянами навесні 2022 року. Як виглядає село після пів року окупації — фоторепортаж.

За неповних 200 днів на її рахунку вже було понад 30 тисяч злочинів. І це лише офіційно. Збитки, що вона спричинила, вимірюються мільярдами доларів. І це лише матеріальні. За неї мають відповідати батьки. Вони її породили й викохали. Вони її підтримують і надихають. Для них має бути створений спеціальний трибунал.

Троє людей врятовані з-під завалів п'ятиповерхівки у центрі Харкова 6 вересня. Російська ракета «С-300» влучила у дах житлового будинку у Київському районі о 09:15. Спалахнула пожежа. Рятувальники розбирають завали: попередньо, більшість мешканців евакуювалися навесні, коли російські окупанти вперше масовано обстріляли район обласної адміністрації. Ще один вибух вранці 6 вересня пролунав за кілька хвилин після першого — ракета впала на подвір'я адмінбудівлі неподалік п'ятиповерхівки, пошкоджено фасад. Поранених немає. 

У шостому епізоді подкасту «Герої Харкова» спілкуємося з працівниками комунального підприємства «Харківспецбуд», які займаються ремонтами житлових будинків у Харкові, закривають харків’янам вікна, вибиті російськими обстрілами, лагодять покрівлі і таке інше. Один з працівників підприємства Володимир Кізілов на знак незламності міста і в пам'ять для майбутніх поколінь створив з уламків російських снарядів герб Харкова.  

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну сапери Харківщини виїжджають на виклики у 16 разів частіше, аніж до лютого 2022-го. Раніше фахівці ДСНС отримували на рік тисячу звернень громадян про вибухонебезпечні предмети. В умовах війни ця кількість зросла до майже 8 тисяч за пів року. На прохання «МедіаПорта» начальник частини гуманітарного розмінування ДСНС України Ігор Овчарук детально розповів, з якої зброї російські окупанти обстрілюють Харків. Далі — пряма мова.

Близько опівночі 31 серпня російська ракета «С-300» вдарила по Київському району Харкова. Пошкоджені житловий та офісний будинки, утворилася вирва майже 4 м завглибшки, спалахнула пожежа. Дістали поранень двоє літніх жінок.

Четверо цивільних, за інформацією прокуратури Харківської області, загинули внаслідок російського артобстрілу Харкова близько 10:00 у вівторок, 30 серпня. Щонайменше одинадцятеро поранені, двоє з них у тяжкому стані, повідомили у Харківській ОВА. Під удар окупантів — за попередніми даними слідчих, били з артустановки «Піон», було не менш як вісім вибухів — потрапили популярне серед харків'ян місце відпочинку Саржин яр та житлові квартали у центрі міста. Троє людей загинули біля житлового будинку, одна жінка померла після обстрілу Саржиного яру. Харків'ян вчергове закликають бути максимально обережними.

Увечері 28 серпня російські військові знову вдарили ракетами по будівлі Харківської обладміністрації. Одна ракета вдарила у землю біля будівлі, друга влучила і зруйнувала триповерхову споруду позаду ОВА. Люди не постраждали, пошкоджені автомобілі, фасад, світлофор. За попередніми даними слідчих, ракети типу «С-300» запустили з Бєлгорода. 

З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну харківські письменники, поети, актори, музиканти об'єдналися у потужний волонтерський рух. Громадські та культурні діячі допомагають жителям Харкова та збирають спорядження і транспорт військовим. Волонтерська команда Сергія Жадана нещодавно започаткувала ініціативу «100 машин для Збройних сил України» — небайдужі віддають свої авто на потреби армії. 28 серпня з Польщі до Харкова прямує колона з 16 машин для ЗСУ. Про культуру, волонтерство, творчість, боротьбу, страхи та мрії у новому випуску подкасту «Герої Харкова» розповів «МедіаПорту» актор і волонтер Михайло Озеров.