Як маргінальний* Добкін імітує бурхливу діяльність перед звільненням
Усі гучні заяви поки що чинного голови Харківської обласної державної адміністрації є свідченням його політичної неспроможності та передчуття скорої відставки.
Нагадаю, що у вигаданих реґіоналами «рейтингах губернаторів» (http://money.comments.ua/fair/2011/03/04/235970/reyting-gubernatorov-chmirya.html) , оприлюднених у березні цього року, Михайло Добкін посідає третю позицію. З кінця. Гірші справи лише в очільників Сумщини та Чернігівщини. Але якщо ці дві області традиційно вважають депресивними, то довести до рівня “плінтуса” соціально-економічні показники в розвинутій аграрно й індустріально області – це воістину талант. Те саме стосується антирейтингу Харкова як обласного центру: http://news.kh.ua/kharkov/24255-dazhe-po-dannym-myerii-xarkov-okazalsya-na-27.html. За кілька місяців нового року жодних натяків на «покращення» немає й не передбачається.
На цьому тлі діяльність очільника області разом з його постійним спічрайтером, що обіймає посаду міського голови видається імітацією бурхливої діяльності, хоча результати цієї діяльності так само не радують слобожан. Зупинимося на кількох ініціативах місцевої влади:
1) Проведення на Харківщині першого в Україні експерименту з монетизації пільг. Жодного зрозумілого й прозорого пояснення такого кроку немає. Утім, пільговики, які і є «піддослідними кролями», уже налякані ентузіазмом Добкіна.
2) Побудова на північній околиці Харкова експериментальної ядерної установки. Знову-таки, засценаровані громадські слухання (які для такого формату установки просто непотрібні) за участі «своїх» та жодного зрозумілого пояснення доцільності цієї установки. Не зважаючи на це, 18 травня міська рада дає швидкий і гучний «одобрямс». Фахівці ж допускають, що мета побудови установки – складування ядерного палива, що є недопустимим у межі півторамільйонного міста.
3) Утворення міською радою чергового КП «Муніципальна аптека», що матиме монополію на продаж ліків у закладах охорони здоров‘я. Юридично рішення стосується лише Харкова, утім фактично через повний занепад медицини в районах мешканці області змушені проходити лікування в обласному центрі. Отже, монополізовано чи не половину фармацевтичного ринку реґіону, а, отже, ніхто не заважатиме чиновникам «Муніципальної аптеки» виштовхати з ринку підприємців, а також монопольно контролювати доволі ласий золотий струмочок фармацевтичного ринку.
4) Доведення Заводу ім. Шевченка та ХЕМЗу до реального банкрутства, дерибан цілих корпусів заводів-гігантів набито заради погашення боргів перед кількатисячним штатом працівників. При цьому народження кожні пів-року нового “молодого” і перспективного керівника. З електронними підручниками, а також зістрибування з цієї теми під впливом “поки що відсутнього інвестора”.
На тлі всього цього – помпезний «Дєнь Побєди» з парадами, кінофестиваль «Харківськая сірєнь» (звідки Добкіну знати, що “сірєнь” українською має милозвучну назву “бузок”) із запрошенням зірок французького кіна та заяви Добкіна про його намір в звичайний робочий день завітати до Львова на відзначення (святкування?) 70 річниці початку Совєцько-Німецької війни.
Нагадую Добкіну, що маргінал* (від лат. margo – межа) – особа, що перебуває у граничному положенні щодо певної соціальної спільноти. Наразі навіть у спільноті реґіоналів Михайло Добкін перебуває в маргінальному, себто в межовому становищі. Упевнений, що він як ніхто інший відчуває хитання свого «губєрнаторського» крісла. Чи допоможе йому описана вище «показуха» залишитися у фаворі Адміністрації Януковича – покаже час…
А поки що усі профільні заступники Голови Харківської ОДА тримають певну дистанцію як від Добкіна особисто, так і від так званої бізнес-групи Добкіна. Щоби не відправитися у відставку разом з тим, кому тексти “по-дебільному” пишуть.