«Я розпускаю Верховну Раду VIII скликання». Промова Президента Зеленського

Президент України Володимир Зеленський присягнув на вірність народу України і виголосив промову у Верховній Раді. 

«Дорогі українці, після перемоги на виборах мій 6-річний син сказав: «Пап, я по телевізору бачив, кажуть, що Зеленський — президент. Виходить, що я теж президент». І тоді це прозвучало як жарт дитячий, але згодом я зрозумів, що насправді це істина. 

Тому що кожен з нас — президент, не 73%, які за мене голосували, а всі 100% українців. 

Це не моя, це наша спільна перемога. І це наш спільний шанс, за який ми несемо спільну відповідальність. 

І щойно не тільки я приймав присягу. Кожен з нас поклав руку на Конституцію, і кожен з нас присягнув на вірність Україні. 

Уявіть собі гучні заголовки: «Президент не платить податки», «Президент напідпитку промчав на червоне світло», «Президент потихеньку краде, бо всі ж так роблять». 

Ви згодні, що це ганьба? Ось чому.

Ось, що маю я на увазі, коли кажу, що кожен з нас — президент. Відсьогодні кожен з нас несе відповідальність за Україну, яку ми залишаємо своїм дітям. Кожен з нас на своєму місці зможе зробити усе для розвитку України. 

Європейська країна починається з кожного. Так, ми обрали шлях до Європи. Але Європа — не десь там, Європа вона ось тут (в голові). І коли Європа буде ось тут, вона буде тут, в Україні. 

І це наша спільна мрія. Але у нас є спільний біль. Кожен з нас загинув на Донбасі. Кожного дня ми втрачаємо кожного з нас. І кожен з нас — переселенець. Ті, хто втратив власний дім, і ті, хто відчинив двері власного дому, розділивши цей біль. 

І кожен з нас — заробітчанин. Так, ті, хто не знайшов себе вдома, а знайшов заробіток на чужині. Ті, хто в боротьбі з бідністю, змушений втрачати власну гідність. 

Але ми все це подолаємо. Бо кожен з нас — українець. 

Ми всі — українці. Не існує більших чи менших, правильних чи неправильних. Всі — українці. Від Ужгорода до Луганська. Від Чернігова до Сімферополя. У Львові, Харкові, Донецьку, в Дніпрі й в Одесі. 

Ми всі — українці. 

(Оплески)

Ми маємо бути єдині, адже тільки тоді ми сильні. І сьогодні я звертаюсь до всіх українців у світі. Нас 65 мільйонів. Так, не дивуйтесь. Нас 65 млн! Тих, кого народила українська земля. Українці в Європі і Азії. В Північній та Південній Америці, Австралії і Африці. Я звертаюсь до всіх українців на планеті. Ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову, сильну, успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство. 

(Оплески)

Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому. Ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно. Привезіть нам, будь ласка, свої знання, свій досвід і ментальні цінності. Все це допоможе нам почати нову епоху. Скептики скажуть: це фантастика, це неможливо. А, може, це і є наша національна ідея. Об'єднавшись, зробити неможливе, всупереч усьому. 

Згадайте, будь ласка, збірну Ісландії з футболу на чемпіонаті Європи. Коли дантист, режисер, пілот, студент і прибиральник билися і захищали честь своєї країни. І зробили це, хоча ніхто не вірив. І це наш шлях! Ми повинні стати ісландцями у футболі, ізраїльтянами в обороні рідної землі, японцями у технологіях, швейцарцями у вмінні щасливо жити один з одним. 

Незважаючи на будь-які розбіжності. І наше найперше завдання — припинення вогню на Донбасі. 

(Оплески)

Мене часто питали, а на що ви готові заради припинення вогню? Дивне питання. А на що готові ви, українці, заради життя близьких вам людей? На що? Можу запевнити, задля того, щоб наші герої більше не гинули — я готовий на все. 

Я точно не боюсь приймати складні рішення. Я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги, і, якщо буде треба, я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. 

(Оплески)

Не втрачаючи наші території! 

Ніколи! 

(Оплески)

Історія несправедлива, це правда. Не ми почали цю війну! 

(Оплески)

Не ми почали! Але нам цю війну закінчувати! 

І ми готові до діалогу, але (переходить на російську — ред.) я уверен, что первым шагом для начала этого диалога — станет возвращение всех украинских пленных. 

(Оплески)

Наш наступний виклик — це повернення втрачених територій. Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне. Бо неможливо втратити те, що і так наше по праву! 

(Оплески) 

І Крим, і Донбас — це українська земля. Де ми втратили не тільки території, ми втратили найголовніше — людей. 

И сегодня мы просто должны, я уверен, они нас слышат, возвращать их сознание. Мы потеряли это сознание. За эти годы власть не сделала ничего, чтобы они чувствовали себя украинцами. 

(Оплески) 

Они не чужие, вони наші, вони українці! 

(З зали вимагають говорити українською)

— Вибачте? 
— Вони розуміють українську мову! 
— Так, дуже дякую! Дякую, що ви продовжуєте ділити людей, пан Ляшко! 

(Оплески) 

Бо українець, я хочу сказати, ми всі українці... Де б ми не жили. Українець — це не в паспорті — це тут, в серці. 

Я точно це знаю, знаю від бійців, які захищають Україну, наших героїв, як україномовних, так и русскоговорящих.

Не буває сильної армії, я хочу зараз звернутися до них, де влада не поважає людей, які віддають життя за країну кожного дня. 

Я зроблю все, аби ви відчували повагу. Це гідне, а головне — стабільне фінансове забезпечення. Це ваші житлові умови, законні відпустки після бойових завдань. Відпочинок для вас і ваших родин. Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити це, творити ці стандарти. 

Безумовно, окрім війни є ще дуже багато бід, які роблять українців нещасливими. Це шокуючі тарифи, принижуючі зарплати і пенсії, болючі ціни, неіснуючі робочі місця. Це медицина, про покращення якої говорять здебільшого ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні. Це міфічні українські дороги, які будуються і ремонтуються тільки у чиїсь бурхливій уяві. 

Дозвольте мені зараз...

(Шум в залі)

Якщо ви дозволите. Дякую.

Дозвольте мені зараз процитувати одного американського актора, який став класним американським президентом. 

«Уряд не вирішує наших проблем, Уряд і є нашою проблемою». 

(Оплески, здивування в залі)

Реакція Уряду. Скріншот прямої трансляції

Це просто цитата. 

Я не розумію, чесно кажучи, я не розумію наш Уряд, який тільки розводить руками і каже: ми нічого не зможемо зробити, це неправда. Можете. Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління. 

(Оплески) 

А не про наступні вибори. 

Я думаю, що люди це оцінять. 

Якісь вибіркові оплески. Я кажу від народу, будь ласка...

І моє обрання доводить: громадяни втомилися від досвідчених, системних, надутих політиків, які за 28 років створили країну можливостей. Можливостей відкатів, потоків, дерибанів. 

Ми збудуємо країну інших можливостей. Де всі рівні перед законом. Де є чесні і прозорі правила гри. Одні для всіх. А для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу. 

І я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень. Не було, будь ласка, моїх портретів. Бо президент — не ікона. Не ідол. Президент — це не портрет. 

(Оплески)

Повісьте туди фотографії своїх дітей. І перед кожним рішенням дивіться їм в очі. 

(Оплески)

Ви знаєте, я можу ще багато чого сказати, але українці хочуть не слів, а дій. Тож. 

Шановні депутати....

(Сміх в залі, оплески)

Ви призначили самі інавгурацію в понеділок. В робочий день. Я бачу в цьому плюс. Це значить, що сьогодні вечірок не буде, будемо з вами працювати. А тому я дуже вас прошу прийняти закон про скасування депутатської недоторканності...

(Оплески)

Закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення!

(Оплески)

Багатостраждальний Виборчий Кодекс!

(Оплески) 

І зробіть, будь ласка, відкриті списки!

А також я прошу вас звільнити з посад: голову СБУ, Генерального прокурора України, міністра оборони України. І це далеко не все, що ви можете зробити. Але для початку достатньо. У вас на це буде два місяці!

У вас на це буде два місяці. 

Зробіть це і повісьте медалі собі!

Непогані бали на дострокові парламентські вибори. 

Я розпускаю Верховну Раду VIII скликання!

Слава Україні! 

Давайте поаплодуємо! 

Дякую вам... Консультації вже пройшли, я так розумію. 

І наостанок. Дуже коротко. 

Дорогий народе, протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці посміхалися. Це я відчував так серцем, це була не тільки моя робота, правда, це була моя місія. Наступні п'ять років я зроблю все, українці, щоб ви не плакали. 

Дякую».

Дивіться також: Як Зеленський складав присягу і розпускав Раду: відео

Якщо Ви виявили помилку у тексті — виділіть її курсором та натисніть "Ctrl + Enter". Дякуємо Вам за уважність та ввічливість.
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке автору, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Вы также можете отправить свой комментарий.