Web Analytics

Від листівок до хвостовиків ракет: директорка Ізюмського краєзнавчого музею — про музей окупації

В Ізюмі продовжують збір речей часів російської окупації для музейної експозиції.

Про це на фестивалі «Книжковий Арсенал» розповіла директорка Ізюмського краєзнавчого музею м. Миколи Сібільова Галина Іванова.

«Весь наш музейний фонд зберігся. Ми його вивезли у безпечне місце. Зараз ми працюємо над тим, що створюємо музей. Робоча назва — музей окупації. Ми збираємо речі, які залишила русня. Збираємо все, починаючи від листівок, які вони розкидали, закінчуючи хвостовиками від ракет. Це дуже-дуже важливо. Нам потрібно зберегти пам'ять. Цей досвід [окупації] навчив нас одному — ми, українці, повинні жити заради України, заради нашої держави», — сказала Іванова.

Галина Іванова на «Книжковому Арсеналі». Скриншот: Суспільне Культура

«Окупація — як іржа. Вона поступово просякає тебе. Вона настільки в тебе в'їдається, що ти звикаєшся з думкою, що так буде завжди. Говорять, що Харків — це залізобетон, а от Ізюм — це як гума. Знаєте, ми прийняли це все, але потім воно раз — і виштовхнулося. Все почало відновлюватися. Але те, що залишилося — ці шрами, вирви, цей біль, буде дуже довго у нас всередині», — сказала Іванова.

Директорка музею також закликала митців говорити більше про Ізюм. 

«Дуже мало історій саме про Ізюм. Є книжка Вікторії Амеліної про Володимира Вакуленка. Написали книгу хронології, письменниця видала щоденники окупації. Але таких історій — величезна кількість. Хотілося б звернутися до митців, до тих, хто вміє писати — історія кожної родини унікальна. Масові поховання, як це все відбувалося, розвалені будинки, скільки людей загинуло на мостах, які у нас всі зруйновані. Що відбувалося на блокпостах, яким чином вони керували, як росіяни затягували людей у колаборацію…», — перераховує теми Галина Іванова.

За словами директорки музею, Ізюм, заснований як містечко Козацької України, змінила імперська політика.

«Ізюмський Слобідський полк — 1681 рік. А рівно через 100 років цариця Катерина перетворила його на Ізюмський Гусарський полк. Тобто вже тоді ця імперська політика мала досить велике значення, тому що місто поступово русифіковувалося», — говорить Галина Іванова. 

Експонати музею окупації в ІзюміПід час російської окупації попри небезпеку в Ізюмі був внутрішній спротив, каже директорка музею: «Він дуже багато важив. Коли вранці 10 вересня повз мій двір приїхав бронетранспортер з синьо-жовтим прапором, я вам не можу передати, яке це було щастя. Більшого щастя в моєму житті не було. Другий їде — а на ньому вже квіти. Розумієте, це просто фантастика!»

Міста рятують спільноти

Культурна менеджерка Іванна Скиба-Якубова під час дискусії на «Книжковому Арсеналі» згадала фестиваль «Дорога на Схід», який проходив в тому числі на Ізюмщині.

«Кукуха їде, ти пірнаєш у Сіверський Донець, через пів години ти вже знову жива людина. А зараз слова «ізюмський ліс», які завжди мали значення натхнення і рекреації, зараз у нас мурахи біжать шкірою. І моя велика мрія — я би хотіла, щоб вона з мрії стала планом — щоб ми повернули це значення ізюмському лісу, щоб ми розчаклували Ізюм... Наша спільна задача — надихнути туди життя», — каже Іванна. 

Міста, які потерпають від російської агресії, рятують спільноти, впевнена Скиба-Якубова.

«Це те, що вони у нас спробували вкрасти, бо руйнування відбувається не будинків, а спільнот. Але це те, що рятує. І якщо говорити про Харків: подивіться на фантастичні кейси Літературного музею, лялькового театру, «ЄрміловЦентру», студії Aza Niza Maza. Як ці люди рятували одне одного, свою спільноту і свою справу, живучи в підвалах», — говорить Іванна. 

Дивіться дискусію «Цивільні. Життя на межі. Херсон — Харків — Ізюм — Чернігів» за участі Галини Іванової, Іванни Скиби-Якубової та інших спікерів на «Суспільне Культура». Модератор — Володимир Ярмоленко.    

Колекцію музею окупації в Ізюмі краєзнавці збирають разом з редакцією місцевої газети «Обрії Ізюмщини». 

Блок новин за темою