Новини про ситуацію у Бахмуті Любов Веселкова читає з важким серцем. Вона з тих, хто категорично відмовлявся виїжджати з рідного міста, аж поки навесні 2023 обстрілом не знищило батьківську хату. Хто переконав її евакуюватися, чи важко адаптуватися на новому місці у Харкові і про що мріє за два місяці до 75-річчя — переселенка розповіла «МедіаПорту».
«Люба шукала виходи»
Історія життя Любові Веселкової звучить типово для багатьох її однолітків. Працювала на швацькій фабриці, нафтобазі, у садовому товаристві. У Бахмуті жили її друзі та близькі — чоловік, сестра, інші родичі. Усі сили удвох з чоловіком вони вкладали у будинок.
Прив’язаність до рідних місць та майна змушувала Любов залишатися під обстрілами понад рік.
В останні місяці вона стала активнішою — допомагала волонтерам. Телефон благодійників знайшов і передав Любові її чоловік.
«Вони телефонували, казали, в який день їдуть, я збирала людей. Тоді приїжджали, привозили гуманітарку прямо до нас у квартал. Люди питали: «Любо, що нам робити?». Люба шукала виходи. Мені було всіх шкода», — каже Веселкова.
Вперше волонтери з харківської громадської організації «Вільна Україна» приїхали до Бахмута взимку 2023 року, розповідає керівник групи Віталій Жучков.
Спочатку він возив гуманітарну допомогу у Харкові в район Салтівки. Коли Збройні сили України звільняли від російської окупації населені пункти, переключався на деокуповані території Харківської області. Нині ж їздить Донеччиною.
«Воно як наркотик — коли бачиш людські очі, які тобі дуже вдячні», — каже Віталій.
Любов з Бахмута волонтер жартома називає «непростою». Щоразу вони вмовляли родину виїжджати, але «бабця Люба» не погоджувалась. Натомість просила допомагати далі: наприклад, привезти газовий балон та матраци для сусідів, які жили у підвалі: «Я знала кожну людину. Знала, хто як жив, хто як будувався...».
«Ти будеш прильоти знімати?»
Під час поїздок до Бахмута волонтери знімали на відео роздачу продуктових наборів і фіксували наслідки прильотів. Один такий ролик з Любов’ю Веселковою став «вірусним» у TikTok. На відео пенсіонерка незворушно питає у Віталія Жучкова: «Ти будеш прильоти знімати чи ні?» — і далі під вибухами за кадром безстрашно проводить екскурсію подвір’ям.
«Там було 5 чи 6 прильотів, вирви. І вона водила мене по городу. Бабуся — боєць», — згадує Віталій.
Після відео, що «залетіло» у тренди, Любов Веселкову впізнали її знайомі з-за кордону.
Телефонували, щоб дізнатися, чи планує вона виїжджати.
«Я наступного разу приїхав, а вона каже: «Що ж ви наробили, мене ж тепер вся планета знає!» — сміється Віталій.
«Віталіку, все — вивозь нас»
У березні снаряди зруйнували батьківську хату Любові Веселкової. І хоча її власний, двоповерховий дім, ще залишався цілим, жінка вирішила виїжджати.
«Віталіку, все, вивозь нас. Скільки там залишилось того життя?» — згадує телефонний дзвінок «бабці Люби» Віталій Жучков.
До Бахмута харківським волонтерам заїхати вже не дозволили. Посилилися обстріли. З міста евакуювали військові.
«Я все приготувала на виїзд: документи, трохи речей до весни. Машина була маленька, а нас четверо. Не дозволили брати нічого», — говорить Любов Веселкова.
З документів встигли забрати тільки паспорти та пенсійні посвідчення.
«Шкода будинок — ми разом з чоловіком його побудували, десь батьки допомагали. Не хотілося кидати. Навіть документів на будинок не взяли», — каже Любов.
У Часовому Ярі евакуйованих пересадили в іншу машину і вивезли до Костянтинівки. Там Веселкови чекали на волонтерів, які наступного дня забрали їх до Харкова.
«Від сирени — кішки шкребуть»
За два місяці у Харкові Любов Веселкова пересвідчилася, що вчинила правильно. Вона сумує — «тяжко, бо не вдома» — проте на новому місці має всі умови для життя. Родичі допомагають орендувати квартиру.
«Тільки коли лунає сирена, на душі шкребуть кішки… Переглядаємо усі фото з Бахмута. Дуже прикро за місто — це найкраще місто було», — розповідає Любов.
Попри активність у Бахмуті в останні місяці, у Харкові Любов до волонтерів не долучалась — почувається недобре, «усе від нервів». До того ж каже, що не знайома з містом, а їздити на далекі відстані складно.
«Переживемо. У нас все є. Ми раніше оформили допомогу від ООН, отримуємо гуманітарну допомогу, їжа є», — каже Любов.
Виїжджати з Харкова до іншого місця Любов Веселкова поки не планує. Точно знає, що не хоче жити у селі, адже «має шустрий характер». Від сусідів, які виїхали з Бахмута у травні, їй відомо, що у її будинку і гаражі була пожежа. Вона мріє, що колись повернеться до міста і відновлюватиме його.
А поки Любов із чоловіком відновлює здоров'я. У Харкові подружжю зробили операції на очах.
Днями волонтери провідали родину переселенців.
«Хто каже, що переселенці нам не потрібні — це брехня. Ми не лишаємо переселенців», — наголошує Віталій Жучков.
Під час поїздок на Донеччину він продовжує вмовляти людей виїжджати з небезпечних зон, розповідає про місця у харківських гуртожитках.
«Артилерія не обирає, ти хороша бабця, чи ні, — говорить Жучков. — А людина зрозуміє щось тільки тоді, коли навчиться на своїх помилках. Наприклад, у Бахмуті зустрічалися люди зомбовані і люди, які нейтрально ставилися до Путіна. Думали, що росіяни — браття. А ці «браття» прийшли і все зруйнували».
Волонтер сподівається, що повномасштабний напад росії та його наслідки змінять світогляд бахмутян, які ще мали сумніви щодо держави-агресорки.
