«Телеканал «Интер» умер. Агония началась с закрытия цикловых программ. Теперь уничтожили скелет канала - службу информации», - рассказали журналисты.
Как пишет «Украинская правда», так «интеровцы» отреагировали на решение руководства телеканала ликвидировать информационную службу и на создание продакшн-компании ООО «Национальные информационные системы», которая будет вырабатывать новости для каналов «Интер» и К1, а также, для других каналов, которые находятся в управлении в АОЗТ «УНТК».
Директор ООО НИС Антон Никитин опровергает, что 50 сотрудников «Интера» уволились. Об этом он сказал «Телекритике». Руководитель информационно-аналитической службы канала, которая должна быть ликвидирована 17 мая, не ответил на вопрос о количестве уволившихся.
По его словам на работу в «НИС» не пригласили большинство журналистов «Интера» по «организационному внутреннему решению». Вопросы лояльности менеджмента к журналистам не были приоритетом для принятия решений», - сказал он.
Главным редактором ООО «Национальные информационные системы» стал Сергей Мамаев, а главным оператором – Алексей Кучеренко
Напомним, 28 апреля на собрании с участием руководства канала «Интер» коллективу информационно-аналитической службы объявили, что 17 мая это подразделение в составе АОЗТ «УНТК» будет ликвидировано. Новости для «Интера» и телеканала К1 будет производить ООО «Национальные информационные системы». Большинству сотрудников информационно-аналитической службы предложили написать заявления об уходе. Им пообещали компенсацию в размере 3-х окладов и возмещение неиспользованных отпусков.
Комментарии ситуации, опубликованные «Телекритикой»
Вікторія Сюмар, директор Інституту масової інформації:
– Тут є дві складові. З погляду бізнес-складової, процес оптимізації виробництва виглядає досить логічно: буде окрема компанія, яка займатиметься новинами. Новини на «Інтері» були дуже дорогим технологічним процесом – як стосовно людського, так і грошового ресурсів. Тому якщо обмін інформацією, яку добувають журналісти, відбуватиметься чіткіше і це пускатиметься на різні канали з різними потребами – для соціальних, політичних новин, – це виглядає цілком логічно. Якщо відбувається злиття каналів (як відомо, АТЗТ «УНТК» взяло в управління канали К1, К2 та «Мегаспорт», що - «ТК») , так само логічним є злиття їхніх структурних підрозділів. Інша справа, що це злиття відбувається як таємниця за сімома замками. Тобто, оптимізація «Інтера» виглядає логічно. Але мене більш цікавить, що являє собою об’єднання каналів та що ми отримаємо в результаті. Об’єднання та створення холдингу йде дуже активними темпами – про це свідчить і створення продакшн-студії. Але хто власник цього холдингу? Якою буде його інформаційна та програмна стратегія? Чим стане «Інтер», коли залишиться без новин власного виробництва, – розважальним каналом? Усі ці речі сьогодні дуже важливі для України.
Я думаю, що насправді відбувається продаж каналу, і не тільки «Інтера», а всіх об’єднаних каналів – в одні руки, і головне сьогодні – зрозуміти, в які.
Є й інша площина. Те, що відбувається на «Інтері» – приклад дуже радикальної реструктуризації, наслідком якої стало звільнення багатьох журналістів. Це може розглядатися як своєрідна «зачистка» від журналістів, котрі не хочуть працювати так, як це бачить топ-менеджмент. У принципі, це може бути прикладом цензури при зміні власника. І тут немає порушення як такого: відбувається, мовляв, звичайна реструктуризація. Водночас, цей трудовий конфлікт на «Інтері» може стати поганим прецедентом: журналістів, позиція яких не подобається топ-менеджменту, можуть почати звільняти під соусом трудового конфлікту та реструктуризації, змінюючи тим самим і редакційну політику. Сьогодні, коли власниками медіа є люди, значною мірою задіяні в політиці, така ситуація є дуже вірогідною.
Поки що складно сказати, чи є там політична складова – самі інтерівці заяв про політичний тиск поки не робили.
А з точки зору свободи слова, то після приходу Ганни Безлюдної ми бачили, що колектив хоче відстояти свої права. І всі правозахисні організації встали на бік інтерівців та намагалися залагодити ситуацію шляхом переговорів. Зараз колектив поводиться так, ніби це трудова суперечка, тому втручатися якимось третім особам складно. Щодо свободи слова, як я вже казала, поганий приклад є: цю ситуацію може бути використано в майбутньому як ефективний механізм тиску в разі розбіжності позицій редакції та власника.
Михайлина Скорик, голова Київської незалежної медіа-профспілки:
Сталось те, про що давно попереджали наші зарубіжні колеги, – на ринку відбувається укрупнення медіа, створюються холдинги – як між телеканалами, так і між різними видами медіа. Як наслідок – звільняють журналістів. Подібну до «Інтера» ситуацію ми маємо в київських комунальних ЗМІ, де телеканал, радіо та газети об’єднують у єдиний холдинг. Думаю, що укрупнення триватиме. Це з погляду ринкових процесів.
Щодо політичного контексту, то власник та люди, близькі до нього, неодноразово ставили у провину журналістам «Інтера» те, що вони пам’ятають досвід роботи при Леонідові Кучмі. Але ці журналісти пам’ятають і досвід боротьби з «темниками», це люди, які вміють відстоювати свою думку. Молоді журналісти, котрі приходять працювати на телеканал, з цим не стикалися, і є небезпека, що вони будуть більш слухняними, ніж нині звільнені. Тому політичні мотиви в «очищенні» структури також можуть бути.
Тобто, єдиною очевидною причиною початку цих процесів є конфлікт на телеканалі між новим менеджментом, а саме Ганною Безлюдною, і старим колективом, плюс можливе бажання власника перерозподілити фінансові потоки або оптимізувати видатки.
Прихованих причин може бути багато, зокрема й політичних – країна стоїть перед виборами, парламентськими і, можливо, президентськими.
Коли власники зменшували конкуренцію між Новим каналом, ICTV та СТБ, то на цих телеканалах теж були звільнення. І мотиви власників були зрозумілі. На «Інтері» трудовий колектив не знає намірів керівництва і навіть не бачив справжнього власника, тому важко говорити, що саме і чому саме так відбувається на цьому каналі.
Зараз можна говорити тільки про те, що інформаційна служба на телеканалі стане слабшою, зникатиме аналітика, збільшиться частка так званого «лайфового» продукту, притаманного К1. Поки ми не знаємо, який продукт отримаємо у підсумку і якою буде реакція глядачів на нього. Від цього залежатиме майбутнє «Інтера» Хочеться помилятись, але якщо ці перетворення будуть економічно й політично виправданими, то досвід «Інтера» може стати типовим. Хоч поки про це говорити зарано.
Андрій Шевченко, народний депутат, голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації:
Головне питання – для чого ці зміни відбуваються. Якщо для ефективнішого виробництва, то думаю, що їх треба тільки вітати.
З точки зору виробництва логіка створення єдиної структури, яка працюватиме одразу на кілька каналів, правильна. Є фактичний холдинг, до якого входить «Інтер», К1, К2, «Мегаспорт», кабельні та супутникові канали. І абсолютно логічно, що потрібно шукати шляхи, аби не дублювати роботу цих каналів. Є дуже яскравий приклад у наших сусідів – поляків: працює дуже успішний і ефективний холдинг TWN, на який я їздив «на розвідку», коли був шеф-редактором 5 каналу. Це блискуче поєднання абсолютно різних каналів, які змагаються за різну аудиторію. В одному ньюзрумі, наприклад, вироблялись новини і для цілодобового інформаційного каналу TWN-24, і для материнського великого каналу TWN, який є лідером на польському ринку. Це можна назвати складним словом «конвергенція», і вона може дати дуже хороший ефект з точки зору виробництва.
В Україні такого досвіду на цей момент не має. Пам’ятаю, що були спроби вибудувати єдину програмну політику у умовного холдингу Пінчука, які не дали очікуваного результату. Тому та задача, яку зараз поставила перед собою Безлюдна, є дуже цікавою і прогресивною для ринку, і я думаю, що це новий виклик, який стоятиме перед ринком. Це пошук ефективного шляху вибудувати виробництво, і не тільки між кількома каналами, які входять до єдиного холдингу, а й між телеканалом, газетою, Інтернет-ресурсом, які теж об’єднанні єдиним виробництвом. Це те, що стосується суто телевізійної складової.
Стосовно питання продакшину, то це далеко не перший приклад в історії українського телебачення, коли новини вироблялись для телеканала продакшином. Я нагадаю, що на тому ж телеканалі «Інтер» свого часу новини робило Телевізійно-інформаційне агентство «Вікна» на чолі з Миколою Канішевським. Тому тут не має нічого революційно-нового. Інша справа, що треба дивитись, що за цим стоїть – чи це реальне підвищення ефективності, чи це спосіб мімінізувати податки, чи щось інше.
Команда і людський фактор. Це, звичайно, вразливе місце. З одного боку, мені зрозуміла логіка менеджменту «Інтера», тому що збоку «Інтер» виглядає як канал, що має величезний творчий потенціал, яскравих особистостей, але багато в чому це такий собі комерційний УТ-1 з роздутим штатом і застарілими формами виробництва. «Інтер» – канал дуже консервативний, який важко змінювати. Тому тут поєднання, з одного боку, колосального досвіду, а з іншого - системи, яка вже не відповідає вимогам часу. Але якщо менеджмент в такий спосіб намагається вирішити питання формування команди, то цього замало. Тому що для формування професійної і якісної команди, потрібна набагато глибша і сильніша мотивація. А ця мотивація починається з того, коли кожен учасник команди знає цілі, знає стратегію. Тільки тоді він може відчувати себе повноцінним учасником, а не маленьким гвинтиком, доля якого може вирішуватись дуже спонтанно.
Я чекаю, що з формуванням цієї нової структури вся команда, яка працює на «Інтері» та К1, зможе зрозуміти стратегію розвитку цієї групи, і це може дати хорошу базу для формування команди, а не просто механічного переведення людей з однієї структури в іншу.
Щодо відповідності інтересам суспільства - будемо судити за результатом. Об’єктивно та інформаційна команда, яку зараз формує Ганна Безлюдна – це команда з чистою репутацією. Я знаю багатьох людей, які там працюють: Анжелу Руденко, яка працювала на Громадському радіо та на 5 каналі, Євгена Самойленка, який був моїм випусковим редактором на 5 каналі, людину з фантастичним досвідом, Андрія Сайчука, Дмитра Драбика тощо. Я думаю, що зараз вибудовується кістяк команда, яка буде працювати в нових умовах. Звичайно, ця команда може не мати того величезного досвіду, який є у багатьох кореспондентів «Інтера», які пам’ятають часи Кучми і часи «темників». Але ці люди ніколи не працювали під цензурою. Для ринку вся ця історія означає те, що з’явилось багато незадіяних репортерів, режисерів та інших фахівців, серед яких є люди, чию кваліфікацію я дуже високо оцінюю. Я впевнений, що ми невдовзі побачимо їх на інших телеканалах, або в інших проектах.
Тому я дивлюсь на всі ці зміни, що відбуваються на «Інтері», як зацікавлений глядач. І я думаю, що ми спостерігаємо за дуже цікавим творчо-виробничим експериментом.
Я думаю, що це перша, але не остання спроба створити групу каналів. І ми знаємо, що цей процес повним ходом проходить на радіоринку, де є кілька потужних груп радіостанцій. Саме тому цей експеримент цікавий не лише для представників «Інтера» чи К1, чи особисто для Ганни Безлюдної, яка поставила досить високу планку. Це цікавий експеримент для всього ринку, і ринок має дивитись, чим це все закінчиться.
Ігор Куляс, тренер МГО «Інтерньюз Україна»:
– Телевиробництво – це персонал-залежний бізнес, його ефективність і якість продукту залежать, насамперед, від виконавців. Перша складова успіху –сильні професіонали в команді, друга складова – позитивна мотивація людей. Подібне менеджерське рішення на каналі «Інтер» виглядає щонайменше дивним, оскільки, по-перше, серед звільнених – велика кількість потужних профі, по-друге – подібне ставлення до людей демотивує і тих, хто продовжуватиме працювати (дуже проста логіка: «сьогодні викинули на вулицю інших – завтра викинуть мене»). Крім того, новини – це точно останнє, що доречно виводити в окремий продакшн. Новини – це кістяк і обличчя будь-якого каналу. З обличчями взагалі незрозуміло – в який спосіб один ньюзрум може «обслуговувати» новини різних каналів. Технологічно зробити це нескладно, але ж всі вони матимуть однакові репортерські обличчя.
З точки зору політичного контексту – нехай про це говорять політологи. Можна лише висловлювати припущення, навіщо це знадобилося власникам. Але очевидно, що керованість таких новин задля вирішення політичних спецзавдань буде вищою. Отже, впровадження будь-яких «темників», якщо в них виникне потреба, стане легшим.
Гадаю, те, що таке сталося саме на «Інтері», є цілком випадковим. Подібне могло статися на будь-якому з українських телеканалів, у будь-якому холдингу. Як свідчить вся коротка історія новітньої української тележурналістики, влада і бізнес постійно шукають різноманітні схеми до повного контролю за новинними службами. Якщо ця схема на «Інтері» покаже непоганий результат (зрозуміло, непоганий – не з точки зору бізнесу, а з точки зору «політичної доцільності»), цей «передовий досвід» швидко запозичать інші медіавласники і втілюватимуть його в життя з незначними варіаціями.
Одне слово, останні події на «Інтері» – це чергове свідчення того, що телебачення й досі розглядається «верхніми» учасниками процесу лише як політична зброя. Влада, власники і менеджери досі не виросли до цивілізованого розуміння і ведення медіабізнесу.
