Сегодня в литературном музее прошел творческий вечер Романа Скибы. Поэта из телефонной будки — так нередко называют львовского поэта. По названию одного из его ранних стихотворений. Ему 33 года. Он лауреат множества украинских премий. А друзья пророчат ему однажды и Нобелевскую.
Роман Скиба, поэт:
А сюди ж не літатимуть навіть поштові собаки.
Мед змобільніє в сотах. Ну ось і кінець зв’язку.
Дев’ять грамів до неба, один океан до Ітаки.
Нам тверезим від спеки, лепіти її з піску.
Роман Скиба талантлив и не сомневается, что однажды получит Нобеля. У друзей-поэтов, начинавших вместе с ним в 90-х годах, такие заявления вызывают философскую улыбку.
Сергей Жадан, поэт: «Ви розумієте, фішка Скіби в чому, він не відстає від часу, він його не випереджає, він залишається поза часом і саме цьому Нобелевську премію йому не дадуть, хоча він того вартий».
Книги Скибы на вечере не раздают и не продают. Он говорит, всё, что напечатано, уже продано. Надо допечатывать тираж. Публика книг и не требует: ей нужны стихи и ответы на философские вопросы.
Вопрос из зала: «Все-таки геніальність — це те, чим вважав її Ламброзо, чи 99% праці?»
Роман Скиба, поэт: «Я думаю, що не те і не те».
Сергей Жадан, поэт: «Себто він не знає ні того, ні того...»
