Тарабаринов не умел халтурить и всегда оставался ребенком, потому и стал большим актером, вспоминает коллегу Степан Пасичник.
Степан Пасичник, худрук театра им. Шевченко: «Він вмів дивуватися, здавалося б, тим речам, які ми сприймаємо як абсолютно очевидний факт. Для нього було дивовижним, чому росте квітка і чому стоїть саме на тому місці, а не тому, тобто він так спілкувався».
Леонид Тарабаринов играл на сцене до последних дней. «Один день Ивана Денисовича» и «Гольдони. Венеция» поставил Андрей Жолдак, режиссер совсем не классический. Тарабаринов - выходец старой школы - не боялся работать и в авангардных спектаклях.
Степан Пасичник, худрук театра им. Шевченко: «Тарабарінов, його якість, як я пам'ятаю, як актора, він захоплювався всіма режисерами, які пропонували йому роботу. І в той період він був найкращій режисер, з яким він працював».
Последней работой Леонида Тарабаринова в кино стал фильм о животных, там он снимался с Арменом Джигарханяном.
Леонид Тарабаринов работал с классиками советского кино: Александром Довженко и Юлием Райзманом. На просьбу рассказать о легендах всегда отвечал, что это невозможно, вспоминает Степан Пасичник. Только показывать. Так же учил и студентов - не «буквенно», как выражается Пасичник, а общением.
Степан Пасичник, худрук театра им. Шевченко: «Він був така емоційна людина. І знову ж таки кажу, ті очі, які я побачив будучи учнем 8 класу, і очі останньої нашої з ним зустрічі тут в театрі, вони не відрізнялись».
В ноябре этого года Леониду Тарабаринову должно было исполниться восемьдесят лет. Панихида по актеру состоится в пятницу, в полдень, на большой сцене театра Шевченко.
