MediaPost on-line. Повчальна книжка про любов і пристрасті

У контексті поширених бесід про те, як сучасній українській літературі бракує різножанрових творів, – детективів, фантастики, жіночих романів та ін. – мені до рук несподівано вдало потрапила повість Наталки Сняданко «Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки». Твір, безумовно, «свідомо» дамський, написаний з надзвичайним почуттям гумору і дуже повчальний :). Тепер я знаю, що рекомендувати читати своїм студенткам і дарувати подругам на міжнародні жіночі дні...

2004 року «Колекція пристрастей...» була опублікована в Польщі й одразу ж увійшла в десятку бестселерів, а наступного року була перекладена і видана російською. Останній факт взагалі дещо дивує, бо треба все-таки сказати, що як мінімум третину книжки, яка становить собою відверті розповіді дівчини з порядної галицької родини, становлять розповіді про ментальність саме галицького суспільства і зрозуміти їх важкувато буде людям з-поза його меж. Не кажучи вже про актуальність для російського читача вміщеного наприкінці книжки теоретичного керівництва, що мусить допомогти завоювати дівчину із порядної галицької родини :).

Проте я все одно рекомендуватиму читати цю книгу своїм студенткам, бо поза чисто галицьким локальним колоритом, твір Сняданко містить інший, умовно кажучи, загальнолюдський пласт розповідей про проблеми стосунків між статями, перші закоханості, сексуальні досвіди й розчарування. При цьому до стилю письменниці важко підібрати аналоги в сучукрліті, адже на іронічність у нас багаті всі, а от без жовчності й уїдливості не обходиться практично ніхто. Отож, у «Колекції пристрастей...» ви знайдете легку, невимушену манеру розповіді, вишукану іронію – але ніякого критицизму й трагічного пафосу. От нерозділене кохання є, а трагічного пафосу й суїцидальних тенденцій - немає! За одне це твір слід включати до шкільної програми, імхо :).

Правда, один із метрів сучасної літератури Андрій Курков у передмові до видання вказує, що у багатьох «живих класиків» укрліту повість Cняданко могла б спричинити інфаркт – занадто вже відверті сцени подибуємо в ній...
Однак студенти мають значно витриваліші нерви :).

Тематично перша частина повісті присвячена напівдитячій закоханості головної героїні – Лесі Підобідко, котра почувала себе білою вороною серед однокласниць, бо всі вони були закохані в зірок тодішньої естради: «Я вже навіть почала переживати за те, чи правильно відбувається у мене процес статевого дозрівання і чи відбувається він узагалі. Тому кожного ранку, прокинувшись, насамперед бігла в туалет, де в мене були старанно розвішані вирізані з юнацького журналу «Равєснік» плакати із зображеннями Майкла Джексона та Джорджа Майкла, а також невеличка газетна вирізка з чорно-білим груповим фото «Ласкового мая». Там я намагалася зрозуміти, при погляді на котрого з цих чоловіків серце моє починає битися сильнінше» (с. 11).

Однак серце, як це часто буває, всупереч загальній моді і здоровому глузду, почало битися сильніше при погляді на зовсім несимпатичного і товстого однокласника Толю, котрий, проте, якраз і не відповів взаємністю героїні... Низка віршів із великою кількістю особових займенників та обіцянка більше ніколи так не закохуватись ознаменували завершення цієї першої пристрасті в колекції Лесі Підобідко.

Подальші процеси статевого дозрівання наприкінці 80-х для багатьох підлітків проходили під знаком опублікованого в журналі «Ровєснік» «Курсу виживання для підлітків» рок-зірки Ді Снайдера. На жаль, поради музиканта вступали в непримиренне протиріччя із переконаннями, котрі намагалися прищепити батьки своїм чадам: «Наші батьки виховували нас в усвідомленні того, що перша шлюбна ніч має стати справді першою, принаймні для нареченої, досвід сексуального життя повинен здобуватися тільки після одруження, а дівчина, яка піддалася на вмовляння хлопця і спробувала забороненого плоду, може спокійнісінько вважати себе збезчещеною і відразу зменшувати свої шанси на одруження як мінімум на 50 відсотків» (с. 22).

Однак у протиставленні «традиційні патріархальні норми – поради Ді Снайдера» гору брала друга позиція, а Лесині обранці фатально не вписувались в уявлення порядної галицької родини про ідеального зятя. Так, першим із них був російськомовний рокер Вітя (котрий навіть не чув про Ромео – це турбувало дівчину чи не найбільше) та російськомовний же Віталік, котрий став першим чоловіком героїні. Між ними на Лесиному шляху трапився ще не першої молодості викладач Політеху – «як сказала б моя бабця: «Хароший мальчік». Трохи, правда, лисуватий, і з рота тхне. Але це нестрашно. Зуби полікуємо. А лисину прикриємо вовняною шапочкою» (с. 71). Через чотири роки героїня зустріне його знову й почує ті самі тези про те, що «в житті кожної людини настає момент, коли вона або одружиться незабаром, або вже не зробить цього ніколи...» (с. 81).

Якщо стосункам з рокером Вітею поклала край Лесина мама, заставши його вночі у дівчини в кімнаті (вони перекладали українською тексти їх першого альбома), то стосунки з Віталіком увінчались знаковою подією позбавлення головної героїні цноти (ще одна перемога Ді Снайдера над патріархальними цінностями). Утім, Леся намагалась українізувати родину Віталіка з не меншим ентузіазмом, ніж втратити цноту, хоча із другим досягла більшого успіху... Ці юнацькі стосунки розбились об брак романтизму – скажімо, коли до Криму «їхати вдвох Віталік не хотів із убивчою мотивацією: «А что там дєлать вдвайом?» (с. 107). Його останній лист був написаний... українською мовою, але в житті героїні наставав уже інший етап – вона їхала працювати до Німеччини.

Саме в Німеччині на неї чекала чергова колекційна пристрасть, котру я вважаю особливо повчальною для своїх студенток, адже роман героїні із «класичним» німцем Германом Гуґо Зіґфрідом Ґарольдом фон Драхенфельдом в останній частині книги становить не менш класичний приклад взаємин, котрі руйнуються не зовнішніми обставинами, а власним ставленням людини. З чисто німецькою педантичністю Герман час від часу впадав у поганий настрій і влаштовував сцену приблизно наступного змісту: «Ти знаєш, що для мене не існує людини дорожчої за тебе... Але як ти думаєш, чи зможемо ми зберегти наші стосунки протягом довгих років такими ж ніжними й теплими, як зараз? Чи зможемо ми врятувати їх від руйнівного впливу буднів?..» (с. 214) та ін. Далі наставало примирення, з’являвся черговий вазонок з квітами, які вже нікуди було ставити в квартирі, – і так до наступного разу...

Погодьтесь, у такому режимі дуже складно зберегти стосунки, хоча вони витримали навіть спільну поїздку до Львова, де Герман був шокований відсутністю в українських жінок феміністичних поглядів («– Як ви ставитесь до фемінізму? – запитав якось Герман мою бабцю... – Бабушка, Герман питає, як ти думаєш, чи це було б добре, якби чоловіки вміли готувати їсти? – Та ти що, внученька, Боже сохрани, вони ж тільки продукти попортять...» с. 237) і намагався запровадити гендерне рівноправ’я в окремо взятій родині, перестилаючи ліжка, ходячи на базар, готуючи їжу і вигулюючи пса – чим, у свою чергу, шокував уже всіх сусідів :).

Фінал повісті – чисто водевільний, за визначенням самої ж авторки: одружується зовсім не та пара, яка нібито мала... Після численних «розставань назавжди», коли Леся повертається до Львова, а Герман приїздить туди для чергового з’ясування стосунків, одного разу вона знайомить його... зі своїм чоловіком. Мало того, Герман лишається працювати в Львівському університеті, одружується і всі... дружать сім’ями :). Погодьтесь, це теж дуже повчально. Однак не настільки, щоб книга пропонувала готові визначення – що таке любов і що таке пристрасть – та безвідмовні рецепти «з їх застосування». Це може зробити кожен читач для себе. Принаймні спробувати :).

Сняданко Наталка. Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки. – Х.: Фоліо, 2006.

Автор: Тетяна Трофименко

Якщо Ви виявили помилку у тексті — виділіть її курсором та натисніть "Ctrl + Enter". Дякуємо Вам за уважність та ввічливість.
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке автору, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Вы также можете отправить свой комментарий.