У Харкові вручили посмертні нагороди родинам військових 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії.
Більшість загиблих бійців захищали Україну на найтяжчих напрямках Луганської області.
![](/sites/default/files/inline-images/PXL_20240201_081429760.MP_.jpg)
«Переважно це були виконання завдань поблизу Кремінної та Лимана», — говорить командир бригади Дмитро Клодчик.
Алла Казніста отримує орден «За мужність» III ступеня. Її 34-річний син Олександр, снайпер одного з батальйонів військової частини 3005 Східного оперативно-територіального об'єднання Нацгвардії, став на захист України добровольцем у перші дні повномасштабної війни.
![Батьки загиблого нацгвардійця Олександра Казністого Павло та Алла. «Не вірю. Іноді здається, що він воює», — каже мати захисника.](/sites/default/files/inline-images/PXL_20240201_082220334.jpg)
Після 24 лютого Олександр ходив до військкомату, однак двічі отримав відмову, згадує батько Олександра Павло.
«На третій раз його взяли. Спочатку сказали: не треба, нехай ідуть ті, які служили. Він все одно знову пішов».
Перед службою Олександр пройшов навчання і потрапив до 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України. Захищав Харків, виконував завдання у Балаклії та на Куп’янському напрямку.
![](/sites/default/files/inline-images/olexandr.jpg)
Павло Казністий говорить, що його син із побратимами щоразу просили командирів відправити їх на передові позиції. У документах, які надали родині, вказано, що нацгвардійці гідно тримали оборону попри російські штурми, артилерійські, авіаційні обстріли та відбили близько 20 атак.
«2 січня 2023 року він востаннє приїхав. А вже 3 січня о 03:00 їх відправили. Базувались за Лиманом. А воювали у Серебрянському лісі. І там же він загинув», — говорить Павло Казністий.
Близько 20:00 15 лютого 2023 року поблизу Кремінної Луганської області російські окупанти скинули на солдата вибухівку з безпілотника. Він дістав поранень, несумісні з життям.
![](/sites/default/files/inline-images/PXL_20240201_082235654.jpg)
Алла Казніста розповідає, що за тиждень до загибелі сина сім'я отримала повідомлення про начебто його смерть або полон: «Дзвонила жінка, каже, що син потрапив у табір або загинув, або зник безвісти. А потім він увечері вийшов на зв'язок. Каже: мамо, батьку, не вірте нікому. Ми ще пожартували, що раз живий, значить, буде до 100 років житиме».
Усі документи Олександра згоріли внаслідок обстрілу, говорить Павло: «Вибух сильний був. Військовий квиток згорів. Хлопці, які його витягнули, сказали, що моментально загинув. Майже рік минув. 15 лютого буде рік».
![](/sites/default/files/inline-images/PXL_20240201_080334772.jpg)
У цивільному житті Олександр працював будівельником на підприємстві у батька. Захоплювався автомобілями, комп’ютерами, багато читав. Вдома зберігають усі речі сина.
«Хрестик його натільний, годинник... Дали нам медаль учасника бойових дій. І тепер орден буде стояти», — говорить Алла Казніста.
На 35-річчя сина 28 травня родина Олександра передала бригаді теплову пушку, розповідає Павло: «Щоб хлопці обігрівалися і могли працювати нормально. Спитав, кажуть, все нормально, працює. Збираємося ще робити подарунки».
![](/sites/default/files/inline-images/347561262_762946022220120_7155402648437274369_n.jpg)
Бригада Нацгвардії клопотатиме перед міською владою, щоб іменами загиблих захисників назвали харківські вулиці. На роковини смерті, 15 лютого, батьки Олександра Казністого поїдуть на 18-й цвинтар з нагородами: «Покажемо все. Ми сподіваємося, що він бачить нас».
![](/sites/default/files/textimage_store/cache/styles/facebook/9/90/905f7f0aa6642f49c756ce5a3ea95cf421a8d12c1cd567bea73478da875d1132.jpg)