Наступного разу вивчи ім’я спікера

Мені очевидно, що ситуація з низькою фаховістю журналістів відкрилася не попередньої суботи на летовищі, під час зустрічі полонених, і не у вівторок, під час пресконференції Сенцова і Кольченка. Це дозрілий гнійник, який прорвало дурістю, неосвіченістю, відсутністю інтелекту і вихованості. 

Олег Сенцов в оточенні журналістів в аеропорту «Бориспіль» 7 вересня. Фото пресслужби президента

Не можу сказати, що про це ніхто не говорив в професійних колах. Втім, як кажуть: «Якщо про це не написали або не показали у фейсбуці, значить проблеми не існує».

Причина перша: низький рівень журналістської освіти.

Як на мене, ще в університетських аудиторіях варто створювати такі умови навчання, щоб майбутній журналіст чітко уявляв, з чим йому доведеться зіштовхнутися, навіщо готуватися до інтерв’ю, до чого варто бути готовим, як правильно реагувати в неочікуваних обставинах тощо.

Інколи університетська освіта журналістів нагадує мені ігрову в дитячому садку, коли з хлопчиками і дівчатками бавляться, щоб їм було не сумно і щоб вони не вирішили полишити навчання. Ще одна з небезпек: в гонитві за сучасними трендами, в цілях PR подекуди з журналіських курсів забирають базові дисципліни або їх доводять до мінімуму.

Причина друга: низький рівень самопідготовки журналіста до завдання, коли він перебуває ще в редакції.

Сьогодні для нього основним джерелом інформації може бути «Вікіпедія», чутки в фейсбуці, неперевірені дані тощо. Фаховістю своїх журналістів повинні опікуватися і редактори, продюсери, це так само і їхня відповідальність, щоб журналіст наперед до події готувався, а одже міг створити якісний контент.

Якщо журналіст не знає в обличчя тих, з ким має говорити під час стріму, якщо журналіст не знає причини полону Сенцова, Кольченка і Карпюка і демонструє своє невігластво на всю Україну, це шкода репутації не лише самого репортера, а й видання яке він представляє, зрештою, української журналістики в цілому.

Це неповага до глядача, слухача і читача.

Причина третя: невідповідний рівень оплати роботи журналіста і плинність кадрів.

Доброї зовнішності замало. Жахливо бачити, що журналістів використовують як підставки для мікрофонів, кидають до депутатів для обслуги із дурними запитаннями.

Якщо ці молоді люди думають: якщо в кадрі — вже журналісти, то це омана. Вони просто представники сервіс-служб певних ЗМІ. І мені шкода, що їм ніхто не розповів про існуючі журналістські стандарти і вимоги. Вони мають знати, що такими, як вони, продюсери будуть маніпулювати, недоплачуватимуть гонорари і швидко випльовуватимуть. Хоча, можу припустити, що деяким редакціям вигідні недумаючі, поверхневі співробітники, бо це дешева рабсила.

Можливо, редакторам і треба, щоб журналіст привіз жовтеньку історію про життя мученика в тюрмі, що там уже й не так було страшно, як це представляла українська преса. Втім, мені видається є межі дозволеного. 

І все-таки погано завершувати допис з настроєм «Все зрада».

Звісно, серед нас, журналістів, чимало тих, у кого просто за замовчуванням: «не нашкодь», «не збреши», «не зманіпулюй», «зроби все можливе, щоб слухач, читач і глядач отримав збалансовану, правдиву інформацію». І більш приємно, що серед моїх друзів і колег є думаючі, креативні і творчі люди.

Думаю, всім, кому цікава якісна журналістика, варто ще дужче братися за тренінги, професійні зустрічі з початківцями, зрештою, ніхто не завадить мені «в полі» чемно порадити колезі: «Наступного разу вивчи ім’я спікера».


Топ-10 найдивніших питань, які ставили Сенцову і Кольченку на першій після звільнення пресконференції, зібрав «Детектор Медіа». Так, у звільнених бранців Кремля питали, чи вони вже встигли скуштувати борщу і як ставляться до «формули Штайнмайєра».

Олег Сенцов подякував організаторам пресконференції і всім журналістам, які взяли участь у заході. 

«Щодо рівня питань, то сам формат пресконференції передбачає їх широту та певну поверхневість, тому питання були або стандартні, або дещо безглузді. Це одна з причин, чому я не люблю інтерв'ю: питає про якусь банальщину чи навпаки, намагаються колупатися у тебе в душі, як у власній кишені. Кожен журналіст питав про те, що хотів спитати, і я готовий віддати все що завгодно за це їхнє право, як і за право простого народу писати про мене гидоту. Адже свобода для мене дорожча за все на світі. Всім добра!» — написав Сенцов у Facebook

Якщо Ви виявили помилку у тексті — виділіть її курсором та натисніть "Ctrl + Enter". Дякуємо Вам за уважність та ввічливість.
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке автору, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Вы также можете отправить свой комментарий.