У лютому 2019-го року Україна закріпила в Конституції курс на ЄС і НАТО, зробивши ще один крок у бік Заходу. Віддалення від Росії в умовах агресії сусіда віддзеркалюється на показниках зовнішньої торгівлі. За даними Державної служби статистики, експорт українських товарів до країн ЄС у 2018 році досяг 42,6% від загального, тоді як до Росії скоротився на 7,2%. Разом з тим у розрізі всіх країн російський ринок посідає перше місце за експортом, а імпорт з РФ попри війну та санкції зростає. Чи вдається підприємствам в українських регіонах переорієнтуватися? Спільний матеріал редакцій «Галицький кореспондент» (Івано-Франківськ) та «МедіаПорт» (Харків).
.jpg)
Експорт до РФ падає, імпорт зростає
У 2018 році Україна торгувала з партнерами із 221 країни світу. До РФ поставила товарів на 3,6 млрд грн, що на 7,2% менше, ніж у 2017-му, імпортувала з РФ — на 8 млрд, на 12,3% більше, ніж рік до того. Закупівлі з Росії зростають переважно за рахунок нафти і нафтопродуктів.
На показники Івано-Франківської області із зовнішньої торгівлі вплинуло відновлення роботи після п'ятирічного простою ТОВ «Карпатнафтохім», основною сировиною якого є імпортована з РФ нафта, розповідає заступниця начальника відділу інвестицій управління міжнародного співробітництва, євроінтеграції, туризму та інвестицій Івано-Франківської ОДА Тетяна Туревич. За її словами, експорт «Карпатнафтохіму» кілька років тому сягав 30% усього експорту області.
Точні цифри підприємств в управлінні не наводять, посилаючись на конфіденційність інформації. Загальна статистика регіону 2018 року відома: експорт товарів до РФ зменшився на 10,8% та становив 42,9 млн доларів, імпорт з РФ збільшився на 110% та становив 338 млн дол.
Найбільше у РФ експортувалися пластмаси та полімерні матеріали — 40,3% до загального обсягу експорту товарів у Росію. У порівнянні з 2017-м експорт цих товарів зріс на 4%. Друге місце за експортом у 2018-му займає папір та картон — 29,4% (експорт зріс у 2,6 раза). Третє: котли та машини — 10,1% (експорт зменшився на 20,7%).
Підприємства, які мали контракти з Росією, відчули проблеми, каже Туркевич. Наприклад, «Памібро» на Рожнятівщині, що виготовляє паперові мішки.
«У них було багато контрактів з Росією, але загалом управлінню важко прослідкувати за діяльністю підприємств, — зазначає начальниця відділу. — Переважно підприємства переорієнтовуються на інший ринок. Так, як наприклад «Електролюкс». Зараз вони працюють на Європу та внутрішній ринок».
Швидкому виходу на європейський ринок стають на заваді велика конкуренція і серйозніші вимоги для підприємств. «Та наша область все-таки ближча до Європи. Окрім того, ми зараз освоюємо ринок Азії, Індії», — коментує чиновниця.
ПРАТ «Сегежа Оріана Україна», яке теж спеціалізується на паперових виробах, почало експортувати продукцію в Білорусь, Молдову, Азербайджан.
«Галицький кореспондент» намагався зв’язатися з деякими із згаданих підприємств. Проте взяти коментар щодо торгівлі з Росією і переорієнтації на інші ринки журналістам не вдалось.
Чим далі від Москви, тим менше залежності
Торгівля з Росією завжди мала політичний аспект, каже доцент кафедри теоретичної і прикладної економіки Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Сергій Васильченко. Україні, на його думку, слід було давно скорочувати торговельні стосунки з РФ, щоб уникнути залежності. Окрім того, прив'язка підприємств до російського ринку не мотивує їх до розвитку, підвищення якості продукції, вважає Васильченко.
«Торгівля для Росії завжди була політикою. Ми йдемо з цього ринку, і добре. За чотири роки товарообіг з Росією впав у 8 разів, а суто експорт — у 5 разів. А на фоні цього загальний експорт України зріс на 12,8% і росте далі. Тобто Україна виграла, бо стала виробляти якіснішу продукцію, — робить висновок Васильченко. — У 2014 році люди були скептично налаштовані, казали, що в Євросоюзі нас із товарами ніхто не чекає. А подивіться, що сталось, з того часу. Незважаючи на військові дії, ми змогли переорієнтувати наш експорт практично повністю на інші ринки».
За його спостереженнями, експорт до ЄС почав зростати з 2016 року, і щороку більшає. Це означає, що країни Європейського Союзу стали основним споживачем. Також збільшується експорт українських товарів у країни Азії, торік він сягав майже 32% від загальної цифри.
Найбільше товари з Франківщини везуть до Румунії, Словаччини, Індії, Польщі й Туреччини. Російська Федерація займає тільки восьме місце. «Прикарпаття не те, що не постраждало від якихось санкцій, ми їх і не помітили», — підсумовує економіст.
Чи готовий до переорієнтації Схід
Внаслідок захоплення Криму і частини Донбасу Україна, за даними Уряду, втратила понад 16% ВВП. Старший науковий співробітник Eurasia Center, Atlantic Council Андерс Аслунд у своєму дослідженні «Кремлівська агресія в Україні: матеріальний вимір» (2018) оцінив втрати України у 98,4 мільярди доларів.
Тільки за офіційними даними через анексію півострова і бойові дії на Сході понад мільйон людей стали переселенцями. Близько 131 тисяча з них нині проживають у Харківській області. Олександр Дьяченко, директор ТОВ «Лугалпроф», що виробляє будматеріали та металеві двері, був вимушений відновлювати виробництво на Харківщині. Частину обладнання вивезти з Луганської області підприємець не зміг.
«Працюємо тільки на внутрішній ринок, це всі регіони. Ніяк не можемо перевести дух з 2014 року. Дуже складно займатися бізнесом. Якщо раніше у нас було своє приміщення, зараз усе орендуємо. Вклали багато грошей, і досі у боргах. Якщо б не було цих проблем, ми б і вийшли, можливо, на Європу. Плануємо, займаємося підготовкою документації, але поки що не працюємо. Основна складність — фінансова», — каже Дьяченко.
Вихід на європейський ринок передбачає витрати і час на вивчення митного і податкового законодавства ЄС, каже президент Харківської обласної громадської організації Асоціація приватних роботодавців Олександр Чумак.
«Не всі готові виділяти зі свого бюджету частину грошей, щоб привести свою діяльність до стандартів та норм ЄС. Наприклад, щоб провести аудит і привести у відповідність процедури операцій, може знадобитися від 20 до 75 тисяч євро. Малий бізнес, особливо мікро-, не має таких грошей. Так само вартість для окремих процедур, а якщо отримувати сертифікати, суми ще більші. Без знань законодавства ЄС укласти нормальний контракт неможливо», — каже Чумак.
За результатами 2018 року з Харківської області найбільше експортувалися товари до країн ЄС (23,6%). Росія в експорті посідає друге місце (22,9%). У трійці лідерів за імпортом — ЄС, Китай, Росія.
«Відсоток експорту до Росії логічний, адже ми ближче за всіх до цієї крани. Ми розуміємо, що підприємства продовжують торгувати з Росією, саме ті, які були повністю зав'язані на клієнтській базі в Росії. Так, вони потихеньку відходять від цього, переходять на внутрішній ринок, хтось переорієнтовується на ЄС, але цей процес не може бути швидким або одномоментним. На цей перехід потрібен певний час. Я думаю, що не рік і не два. Цифра серйозно зменшилася», — зазначає Чумак.
Харків — місто машинобудівної промисловості, зазначає економіст Володимир Рапопорт.
«Звісно, ми хочемо, щоб машинобудівні підприємства пробивалися до ЄС, але це дуже важко. Тим, хто пов'язаний з так званою радянською промисловістю, важко вийти на європейський ринок. Є певні традиції. Треба все переналаштовувати, шукати нові бізнес-ідеї, нові технології, обладнання», — каже Рапопорт.
Важка промисловість та імпортозаміщення
Більшість машинобудівних підприємств регіону так чи інакше була зав'язана на Росію. Під прямі санкції РФ, запроваджені у листопаді і розширені у грудні минулого року, потрапили 75 українських підприємств, в тому числі три на Харківщині. Найвідоміше з них, «Харківський тракторний завод», опосередковано належало російському бізнесу. Після річного простою у 2016-му придбав харківський бізнесмен, власник компанії DCH Олександр Ярославський. Нині на заводі триває модернізація. Обсяг інвестицій, за даними підприємства, складе близько 230 млн грн.
У 2017-му пріоритетними ринками, окрім внутрішнього, гендиректор «ХТЗ» Андрій Коваль називав ринки Латинської Америки, Африки, Америки, Канади. Наприкінці минулого року підприємство відвідала делегація європейських дипломатичних місій.
«Для нас ця зустріч цікава з точки зору стратегії: ми експортуємо продукцію. Але проблема, яка нас стримує, відповідність нашого продукту європейським сертифікаційним вимогам. В іншому модернізація йде за планом, в рамках реконструкції ряду цехів поставили 3D-лазер, купуємо зараз обробні центри, йде поступовий процес адаптації. Якби ви бачили, що ми продавали 2 роки тому і що продаємо зараз, усі поставлені цілі цілком досяжні», — цитує прес-служба «ХТЗ» директора заводу.
Роботу в інших напрямках активізував і «Турбоатом» (75,22% акцій належить державі), виробник турбін для тепло-, гідро- та атомних електростанцій.
«Дуже тісно працюємо з НАК «Енергоатом». Це наш основний стратегічний партнер по Україні спільно з «Укргідроенерго». З НАК «Енергоатомом» маємо портфель замовлень близько 2 млрд грн. Сьогодні (14 лютого — ред.) підписуємо контракт з «Енергоатом» на півмільярда гривень. Це по суті імпортозаміщення російських комплектуючих на атомні блоки в Україні. В Україні працює 5 російських «мільйонників» (потужність реактору, на якому встановлена турбіна, 1000 МВт — ред.), ми повністю взяли їх на забезпечення запчастинами, проводимо модернізацію, яка дає можливість підвищити показники з виробництва за ККД, знижує витрати павлива, подовжує термін експлуатації на десятиріччя. «Турбоатом» бере на себе повністю, за що, до речі, ще два роки тому мене особисто занесли до санкційних списків. І ми цим пишаємося», — каже гендиректор «Турбоатому» Віктор Субботін.
Підприємство розвиває відносини з країнами Азії — Арменія, Таджикістан, Казахстан. З Росією, за словами Субботіна, зв'язки лишилися.
«РФ має великий парк турбін нашого заводу. Це 10 «мільйонників», більше 10 «п'ятисоток». Вони без нас не можуть обійтися. Наші технічні спеціалісти контактують з енергетиками, де працюють наші атомні блоки. Відповідно, йдеться про технічні консультації. Але на сьогоднішній день жодного контракту нема», — каже Субботін.
Прибуток підприємства минулого року склав 800 млн грн, за останні п'ять років — 5 млрд.
«На «Турбоатомі» освоїли нові виробництва, зробили імпортозаміщення, що не треба вже більше купляти на російському ринку, тоді, коли вони в будь-який момент, будь-яку мить, можуть перекрити, як вони це зробили у 2015 році з російським газом, як вони це зробили з комплектуючими для машинобудівного комплексу України. Ми сьогодні самі це виробляємо, і нікому не дозволимо диктувати нам умови», — під час візиту до Харкова 14 лютого заявив президент України Петро Порошенко.
Складною залишається ситуація на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві. У 2018 авіазавод очолив антирейтинг за сумою заборгованості з виплати заробітної плати (73,7 млн грн).
«Оборонка» і контрабанда
Україна, за словами голови держави, замінила понад 50 тисяч позицій продукції, що раніше доставлялася з Росії.
«Протягом останніх двох років, лише за два роки, було заміщено понад 50 тисяч найменувань продукції, яка раніше доставлялася з-за кордону. Звідки? З Росії. Вони думали, що зупинять нашу «оборонку», нашу армію. У минулому році цехи Харківського заводу спеціальних машин працювали у дві зміни, тому що кількість замовлень перевищувала потужності заводу, — сказав Порошенко у Харкові. — І нам з вами не соромно зараз дивитися на українську армію, яка оснащена зброєю з оборонних підприємств Харкова, яка нагодована, одягнена, взута...»
Але є інший бік цієї історії, яку наприкінці лютого озвучили журналісти проекту «BIHUS.info». Йдеться про контрабанду запчастин з РФ і ймовірні зловживання, продаж агрегатів за завищеними цінами підприємствам оборонного комплексу. Журналісти заявили про причетність до оборудок сина першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського.
«Загалом група отримала від заводів УОП — 250 мільйонів. Це те, що ми змогли вирахувати по відомим нам фірмам», — стверджують автори розслідування.
Генпрокурор Юрій Луценко визнав факти контрабанди та заявив, що кримінальне провадження щодо можливих зловживань в оборонній сфері розслідується ще з 2016 року і на момент виходу журналістського розслідування було вже на «фінішній прямій».
«Велика кількість вузлів та агрегатів виробляється виключно в Російській Федерації і не може бути відтворена без мільярдних капіталовкладень на будь-яких підприємствах будь-якої частини світу. Йдеться про колишні, СРСРівські взірці техніки, вузли та агрегати до яких виробляються на їхній території. Напевно, ні для кого не секрет, що останні роки більшість з цих запчастин український «Укроборонпром» отримує від волонтерів та підприємців, які контрабандним способом доставляють їх з території Російської Федерації. В часи війни, для країни, що воює, я вважаю це прийнятним. Неприйнятним і навіть аморальним вважаю грубу наживу на такому бізнесі», — сказав Луценко на брифінгу 27 лютого.
За результатами перевірки 10 підприємств-постачальників підтверджено 22 млн грн збитків до державного бюджету, ще за 30 підприємствами відповідь має бути надана найближчим часом, повідомив Луценко.
Через суспільний резонанс концерн «Укроборонпром» відсторонив від посад керівників двох харківських підприємств, які фігурують у журналістському розслідуванні. Це ДП «Ізюмський приладобудівний завод» і ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені Морозова».
Перший заступник секретаря РНБО Олег Гладковський в ефірі телеканалу ZIK 28 лютого відкинув обвинувачення, назвавши себе «жертвою нісенітниць та інформаційних провокацій».
Не дочекавшись завершення розслідування, голова держави Петро Порошенко сьогодні звільнив Гладковського.
Автори: Людмила ОЛЕНЮК, Надія ШОСТАК, Тетяна ФЕДОРКОВА
Фото: Павло Пахоменко
Спільний проект редакцій «Галицький кореспондент» і «МедіаПорт» здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
