Котлован на Пушкінській: троє влаштовують свій ґевалт, четвертий чекає катастрофи
«… Харків пережив свій Апокаліпсис. Усе сталося сонячного літнього дня, напередодні була злива. Ніщо не віщувало катастрофи. Центр міста ніби провалився до пекла. Серце Харкова – майдан Конституції – перетворився на жахіття. Квартал між майданом та вулицею Пушкінською в руїнах. Рятівники шукають людей під завалами будинків. Як тендітний олівець впала «свіча» бібліотеки ім. Короленка – найбільшого книгосховища Харкова. Десятки будівель потягнула за собою під землю величезна воронка, створена ніби ядерним вибухом. Магістральні теплотраси затопили протягом лічених хвилин вулиці Громадянська, Короленка, Мельникова. А ось тут, кажуть, раніше була Харківська Синагога. Ті харківці, що вже відійшли від шоку, пам‘ятають – воронка ця рукотворна, і була вона тут чи не десяток років. Так само вони вже збагнули, що це не був ані ядерний вибух, ані землетрус. Журналісти намагаються взяти коментар в керівника компанії «Харків-Москва», яка замовляла будівництво котловану по вул. Пушкінська, 2. Того самого – площею близько 2 Га й глибиною до 16 метрів. Телефонного зв‘язку з Дукером немає. Наразі очевидно, що за громадянством Ізраїлю Дукер буде намагатися уникнути будь-якого покарання з боку українського правосуддя.
Міський голова Харкова (багато хто каже, що фактично вже колишній) коментує ситуацію виключно телефоном. Він наполягає, що не має часу на очне спілкування з пресою – буцімто штаб з ліквідації наслідків катастрофи, яким він керує, працює вдень та вночі. Водночас, за його словами, ситуація перебуває під жорстким контролем міської влади. Подейкують, що Кернес так само за кордоном, очевидно, що назавжди …»
Що це? Хвороблива фантазія письменника, який не встиг на «Звьоздний мост»? Сценарій українського «2012»? Дай Боже, щоби ці картини ніколи не стали реальністю. Водночас, реальність саме такого розвитку подій навколо гігантського котловану по вул. Пушкінська, 2 у Харкові доводять вже не фантасти, а фахівці-будівельники…
У конфлікті навколо Пушкінської, 2 наразі є три учасника. Перший – представник одної політкоректної нації, громадянин Ізраїля, бізнесмен Олександр Дукер. Його інтерес до розритої в самому осерді Харкова ями простий та зрозумілий – вкласти у справу сотні мільйонів доларів та отримати мільярди. Про те, що за виконані роботи в центрі міста фірма «Харків-Москва» з деким не розрахувалася, ніхто чомусь вголос не любить говорити. Про те, що Пушкінську, 2 фактично використали як VIP-піщаний кар’єр, знають усі. Як поведеться перший фігурант цієї історії – сказано вище. Маю величезний сумнів, що в цьому випадку особа, яка затіяла грандіозну будівельну авантюру (а на сьогодні авантюрність піщаного Вавілону під назвою «Мір цвєтов» або бізнес-центр «Європа» є очевидною), понесе відповідальність перед містом і харківцями.
Другий – належний до тієї самої політкоректної нації поки що Харківський міський голова Геннадій Кернес. Який його інтерес в конфлікті з Дукером? Якби Харківський міський голова дбав про інтереси громади, він мусив би вже давно ініціювати проведення необхідних робіт з укріплення котловану та реалізації іншого, реального будівельного проекту. Кримінальне право знає таку категорію як дії, вчинені у стані крайньої необхідності. Це означає дії, вчинені із формальним порушенням, але з метою відвернути настання більш негативних наслідків. Очікувано, це викличе судові суперечки з боку Олександра Дукера. Але в цьому випадку міський голова повинен діяти не з погляду юридичної чистоти, а як розумний господар і дбати про інтереси міста. Поки справа «гулятиме» між судами, прокуратурами та іншими інстанціями, міськвиконком вчинить потрібні дії для консервації котловану та відвернення небезпеки зсуву ґрунтів та відвернення тої небезпеки, яка описана вище. Сьогодні ж Кернес вчиняє з точністю до навпаки. Займає позицію оборони (а не наступу), та сам ініціює звернення до прокуратури, яка від імені міста судиться з Дукером. Й активно піариться. І прокуратура, і Кернес в дуеті з Кривцовим. А безгосподарний котлован продовжує становити загрозу для харківців. Себто, піар Кернеса може цілком очікувано може перетворитися на піар на кістках…
Звісно, Кернес, будучи типовим прикладом бізнесмена при владі, не проти зробити на «ямі» гроші. Не виключено, що через продаж ділянки третьому учаснику, який донещодавна не «світитився» у цій справі.
Це ще один представник тої самої політкоректної нації Олександр Фельдман. Про ймовірну зацікавленість його концерну «АВЕК» у привласненні землі під котлованом оголосив Дукер, при чому як для них традиційно, не відверто, а через натяки. На що Фельдман у традиціях цієї нації 29 вересня почав лихоманити власними виправданнями й звинуваченнями у бік Дукера. До слова сказати, Олександр Фельдман так само має теплі стосунки з урядовими колами Ізраїля, і у випадку чого може скористатися прямим авіарейсом Харків-Тель-Авів протягом кількох годин…
А поки три ну дуже політкоректних учасника конфлікту навколо Пушкінської, 2 влаштовують між собою традиційний для них ґевалт, найбільше страждає четвертий. Поки що не дуже активний. Це Харків.
Що в інтересах харківської громади можна реалізувати у величезній ямі – варіантів безліч. Наприклад, величезний підземний паркінг, який, до слова, розвантажить УВЕСЬ центр Харкова. У такому разі проблема харківців на два гектари площею і 16 метрів вглиб обернеться на вирішення іншої проблеми – транспортного сполучення і розміщення автотранспорта в центрі міста. Паралельно можна відновити трамвайний рух Пушкінською. Приїхав з передмістя до центру, поставив автівку «під землю» і їдь 500 метрів трамваєм. Швидким, комфортним, безшумним…
Колосальна загроза під назвою «Пушкінська,2» може зайняти тисячі студентів та науковців-містобудівельників. Для цього потрібно лише одне – воля півторамільйонної громади. Саме вона стане перешкодою для дукерів-кернесів-фельдманів. Бо вони, усі ті дукери-кернеси-фельдмани, будучи неукраїнцями, без жодних докорів сумління визискуватимуть усе, що можна визискувати із землі в історичному осерді славетного українського міста Харкова – до останньої копійки.
А на публіку створюватимуть звичний жидівський ґевалт…