Невідомо, чи були серед найближчих соратників Кернеса, які останніми днями пишуть про безмежну любов до мера, ті, хто в умовах епідемії коронавірусу закликав його берегтися. І якщо були, чому не змогли переконати, наскільки хибними були його віра у безсмертя та теорія про «картоплю й сало». Зрозуміло, що він був упертим. Зрозуміло також і те, що його боялися. Пам'ятаю оплески сесійного залу, коли Кернес когось публічно принижував — це був захват, помножений на страх. З іншого боку, він був у цьому чесним. З собою і з нами. Що він такий. І йому — хоч би що.
Про шлях Кернеса, який очолював Харків десять років, за тиждень написано багато. І в усьому є своя правда. Але те, що закидали депутату, секретарю, міському голові протягом життя, жодного разу не довели до кінця. І у цьому Геннадій Кернес пішов непереможеним.
