«ЄрміловЦентр» представляє виставку робіт художника Павла Макова. «Фонтан виснаження» з водою, яким його бачили у 2022 на Венеційській бієнале, та інші роботи автора останніх років демонструються у Харкові вперше. Фото, відео.
«Фонтан виснаження»
Ідея «Фонтану виснаження» виникла у художника Павла Макова 30 років тому, нагадує куратор Борис Філоненко. Разом із колегами Марією Ланько та Лізаветою Герман Філоненко представляв проєкт Макова на 59-й Венеційській бієнале.
«Малюнки, офорти з'явилися у 1994-1995 роках. Маков планував створити «Фонтан виснаження» в міському просторі як фонтан, скульптуру, об'єкт, який відповідає на його думки про те, яким був Харків 90-х років. Виставка в «ЄрміловЦентрі» називається «Фонтан виснаження 1994 — 2024». Це відрізок, в якому фонтан повертається в Харків, але не на вулицю, а в артцентр, як діюча версія. У Харкові вперше ми можемо побачити, як фонтан працює з водою в середині. Таку версію було створено для українського проєкту на Венеційській бієнале у 2022 році», — каже Філоненко.
Російське повномасштабне вторгнення в Україну застало автора та кураторів на останніх етапах підготовки до бієнале.
«Була створена друга копія фонтану, яка експонувалася у Венеції. У міжнародній розмові на початку ми говорили про сенс цього фонтану як глобального образу виснаження екологічного, політичного, культурного. Коли почалося повномасштабне вторгнення, очевидно багато для кого ця робота асоціювалася з виснаженням, яке переживає Україна в перші тижні вторгнення. У Харкові, який дуже сильно переживав виснаження у 2022 році, ця робота і на змістовному рівні повернулася у свій контекст», — говорить Філоненко.
Фонтан з'явився як образ, продовжує Борис Філоненко.
«І коли ми почали рухатись до матеріального втілення цього об'єкта, ми стикнулися з тим, що реальність працює інакше. Протягом пів року разом з архітектурною студією «Форма» ми працювали над тим, щоб зробити цю конструкцію. Було дуже важливо, щоб в кожну воронку потрапляла хоча б одна крапля. Не було очевидно, що так відбудеться. Ви можете побачити, що воронки на кутах цього трикутника — найбільш виснажені. Ми бачимо буквально одну краплю в кілька хвилин. Натомість у центрі — доволі активний потік. І це теж показує різницю між тим, як ми уявляємо собі виснаження і як воно переживається в реальності», — каже куратор.
Крім «Фонтану», на виставці представлені нові роботи Павла Макова — в тому числі періоду повномасштабної війни: «На схід та захід від Дніпра», «Місяць, мальви», «Дім біля берега», «Місто зірваних кульбаб» та інші.
«Доволі боляче дивитися, тому що це актуальне, ми зараз в цьому живемо. Бачите, ці вирви. Вони є біля кожного будинку. Це нагадує прильоти», — описує відвідувачка виставки Анастасія Темна картину «Місто зірваних кульбаб».
У вечір відкриття виставку відвідало кілька сотень людей. Директорка «ЄрміловЦентру» Наталія Іванова сказала, що щаслива бачити залу переповненою.
«Я просто в захваті, я дуже пишаюся тим, що ми це зробили», — каже Наталія Іванова.
Картина для аукціону та вірш Жадана
13 бригада Національної гвардії «Хартія» у березні відзначала день народження, Павло Маков надав для аукціону на честь підрозділу свою картинку, розповів на відкритті виставки письменник Сергій Жадан.
«Ми хотіли, щоб був один лот, але щоб він був головним, основним, щоб на ньому фокусувалася вся увага. І Павло нам дав хорошу роботу. Робота значима. І ми не знали, як вона піде, яка буде ціна, тому що це було зібрання друзів. І ми її продали за 100 тисяч доларів. Ми чудово розуміємо, що це не ринкова ціна, а волонтерський аукціон. Але тим не менше, для нас було дуже приємно, що були люди, які купили цю роботу, що ми виручили таку суму, що ці гроші підуть на підтримку підрозділу», — сказав «МедіаПорту» Сергій Жадан.
«Мені здається, це якраз про те, що сьогодні не слід недооцінювати значення і можливості мистецтва. Українська культура, українське мистецтво працюють на нашу перемогу, працюють на Україну, на наше майбутнє. І тому Павлу сердечна, величезна подяка», — додав він.
Дорогою на виставку Жадан написав вірша Павлу Макову і попросив дозволу у художника озвучити його вголос.
Теплий відбиток, чорнильний маркер:
мов робітник, що виріс і вивчивсь —
Харків, яким його бачить Маков,
себто, яким його бачить вічність.
З довгих, барачних, нічних закамарків
віра у цю тривалу затію:
Маков, який прописує Харків,
лишає відбиток, себто надію.
Все ще станеться перегодом,
і розгортається над тобою
світ, який може стати офортом,
себто, може стати любов’ю.
«Я просто їхав, вірш народився спонтанно, хотілося зробити щось таке дуже елегійне і дуже суб'єктивне. Я його страшенно люблю. Це мій старший товариш, друг, у нас є книга з ним спільна, яка теж така розтягнута в часі. Сподіваюся, вона буде мати якесь продовження, тому що для мене Маков — один із символів цього міста, прізвище, з яким Харків у мене завжди останнім часом асоціюється», — говорить Сергій Жадан.
«Моє місце тут»
Художник міг залишитися за кордоном ще на початку кар'єри. Міг не повертатися і під час повномасштабної війни.
«Залишитися міг, працювати не міг, розумієте? За кордоном ти втрачаєш сенси, навіщо це. Так, я міг залишитися ще у 90-х роках за кордоном. Але я чітко зрозумів, що моє місце тут. Навіть в 90-х роках, коли більшість колег казали — «Кому ми тут потрібні? Нікому не потрібні!» — я погоджувався, ми нікому не були потрібні. Але коли ти виїжджаєш за кордон і назавжди, ти починаєш бути непотрібним самому собі. От у чому справа. А тоді вже виникають проблеми, котрі ти не можеш вирішити. Це ж не проблеми матеріального характеру, це проблеми набагато глибші, котрі жодним матеріальним успіхом або якимось повсякденним, нормальним існуванням, не вирішиш», — говорить Павло Маков.
Він зворушений реакцією на виставку і вдячний усім, хто прийшов та планує прийти.
«Я очікував, що люди будуть, але я не очікував, що буде стільки зацікавлених. До того ж, через війну ми трошки розпорошені, а тут я побачив дуже багато людей, котрих я вже не бачив досить довго. Це дуже приємно. Дуже зворушливо... До цього щирого ставлення людей до твоєї роботи звикнути неможливо. Мені ніби вже 65 років і я займаюсь цим давно, майже 45 років, але звикнути до цього неможливо», — відповідає художник.
Він продовжує працювати у воєнному Харкові.
«Надихаюся? Як і всі інші люди, життям навколо мене, нічим особливим. Навіть слово «надихаюся» для мене надто пафосне. Я просто живу своїм життям, у мене виникають питання і на ці питання відповідаєш у майстерні, коли сам на сам залишаєшся, наодинці. Там, знаєте, обманути нікого не можна», — говорить Маков.
Художник і далі представляє Україну за кордоном. У квітні готується до виставки у Музеї сучасного мистецтва у Відні.
— Ви очікуєте, що з війною, перемогою України, на яку ми всі сподіваємося, зміниться підхід держави до культури?
«Я не думаю, що він так швидко зміниться, тому що, на жаль, досі, я можу підтвердити, серед наших можновладців я знаю тільки одну людину, яка дійсно розуміє сенс культурної політики. Це Дмитро Кулеба [глава МЗС України]. Він дуже добре розуміє сенс м'якої сили культурної політики. Між іншим, подивіться на те, як до цього ставилася завжди росія. Надсерйозно ставилася. 300 років постійних інвестувань у свій культурний імідж. Через те Європа й досі схаменутися не може: як це так, ми не можемо повірити, що росія перетворилася на потвору. Що буде з перемогою, не знаю. Від перемоги це не залежить. Це залежить від зміни світогляду тих, хто буде ставитися до цього як до державної справи», — вважає художник.
«Наразі культура України, те, що зветься культурою, практично стоїть на приватних ініціативах», — каже Маков.
Відвідати виставку в «ЄрміловЦентрі» можна до 29 червня.
