До визначення мети нашого громадянського об’єднання, крок третій

 Ця стаття є продовженням двох попередніх, метою яких було обґрунтувати підхід автора до раціонального способу несуперечливого визначення мети нашого громадянського об’єднання (http://stecenko.kiev.ua/do-viznachennya-meti-nashogo-gromadyanskogo-obednannya-krok-pershiy.html, http://stecenko.kiev.ua/do-viznachennya-meti-nashogo-gromadyanskogo-obednannya-krok-drugiy.html) .

У попередніх статтях запропоновано йти від загального (постулатів, принципів, цінностей) до часткового, формулювати мету як вектор розвитку, а не кінцевий стан, першим пріоритетом мети пвизнати  випереджальний науково-технологічний і людський розвиток суспільства, другим пріоритетом визнати інтереси суспільства (розвиток) як вищі за інтереси окремої особи (споживання).

Протиріччя між визнанням інтересів суспільства вищими за інтересі особи і проголошенням прав і свободи людини вищою цінністю запропоновано зняти у такий спосіб: повнота політичних прав гарантується для тієї людини, яка добросовісно повністю виконує встановлені суспільством зобов’язання. Раціональне суспільство гарантує людині лише такі права, втому числі економічні, що не завдають шкоди суспільству.

Метою цієї статті є визначення третього із пропонованих для розгляду пріоритетів. Вибір буде полягати між пріоритетами глобального і національного.

Пріоритет глобального означає, що ми приймаємо для себе і визнаємо як керівні певні цінності, принципи, правила, процедури, які визначаються не нами, на які ми не маємо впливу. З визнанням пріоритету глобального ми визнаємо глобальні цінності, принципи, правила, процедури  вищими за наші традиційні, національні, місцеві. У такому разі національні  цінності, принципи, правила, процедури, які суперечать глобальним, усуваються із життя народу і заміщуються тими, які визначені органами управління глобального рівня. Стосунки з тими системами, які керовані органами управління глобального рівня, будуються на ґрунті довгострокових інтересів глобальної системи вищого рівня.

Слід відрізняти ті цінності, які проголошуються задля інформаційного панування  від тих, яких додержуються у діяльності. Приклади: проголошення необхідності застосування збройної сили для захисту мирного населення - нанесення авіаційних ударів по цивільних об’єктах; проголошення права народу на зміну влади в одній країні - пидтримка окупації іншої країни задля придушення народних протестів.

Пріоритет національного полягає в тому, що ми визнаємо вищими притаманні нам історично, традиційні, визначені нами самими принципи, правила, процедури. У такому разі стосунки з тими системами, які керуються органами управління глобального рівня, ми будуємо на ґрунті власних довогострокових інтересів.

У довгостроковій перспективі глобалізація (процес утворення глобального суспільства) як така беззаперечно прогресивна, раціональна, доцільна. Глобалізація дозволяє досягти найвищої концетрації ресурсів, найвищої ефективності у втіленні довгострокових, цивілізаційних проектів, запобігти зайвим витратам ресурсів на підтримання конкуренції, негайно у всьому світі використовувати досягнення науки і техніки.

Національне має над глобальним лише одну перевагу: за умов невизначеності національне дає багато варіантів розвитку. Ефективність того чи іншого варіанту можна дослідити і визначити на досвіді окремих країн. Це спосіб спроб і помилок. Це спосіб природного відбору для людської цивілізації. Звичайно, у сучасному світі гарантувати його можна лише воєнною силою і готовністю нації відстоювати свій спосіб життя, свій вектор розвитку.

Які умови потрібні для того, щоб глобалізація була прогресивною, раціональною, доцільною? Розлянемо її відповідно до найбільш поширеного визначення як процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Себто глобалізація є процесом приведення країн, народів, держав до певної економічної моделі, якій притаманні певні політичні форми і певне культурне середовище. Якщо така модель є найліпшою, чи хоча б раціональною і несуперечливою в собі, то глобалізація є процесом правильним, слід обирати її, слід обирати пріоритет глобального над національним.

Сучасну модель глобалізації просуває іудо-християнська цивілізація, безпосереднє управління цим процесом узгоджено здійснюють  найбільші фінансові угруповання світу. Зовнішнім, публічним проявом такої моделі є перерозподіл світових ресурсів (природних, трудових) на користь США та їхніх цивілізаційних союзників. Модель просувається на всіх рівнях впливу: доктринальному, хронологічному, інформаційно-фактологічному, економічному. Там, де не вдається просувати свою модель глобалізації невоєнними способами, застосовують збройні сили.

Україні в моделі глобальної економіки відведено екологічно шкідливе енерговитратне виробництво з низьким ступенем переробки природних ресурсів: металургія, хімічна промисловість, вирощування сільгоспкультур, що виснажують землю. Сьогодні структура основного виробництва в Україні є саме такою. Вона не лише залишає Україну в стороні від науково-технологічного розвитку, але й робить нас абсолютно залежними від імпорту і експорту. Це віддає міжнародним фінансовим угрупованням безвідмовні важелі впливу на Україну. Відповідно до визначеного Україні місця у глобальному виробництві будь-які сподівання на капіталовкладення іноземних капіталістів у високотехнологічне, наукоємне виробництво в Україні є марними. Якщо хтось висловлює свої сподівання на такі капіталовкладення, він свідомо хочу ввести нас в оману.

Таким чином, прийняття сучасної глобальної моделі, визнання на сьогоднішньому етапі розвитку України пріоритету глобального над національним слід визнати недоцільним і таким, що заперечує існування будь-якого власного українського проекту. Доцільність визнання пріоритету глобального над національним з'явиться лише тоді, коли буде чітко сформульована  і визнана абсолютною більшістю  народів мета людства, коли відповідно до визначеної мети буде побудована раціональна, несуперечлива модель глобального суспільства, яка відповідає пріоритету розвитку і пріоритету суспільного, коли керування процесом глобалізацій буде надано загальновизнаному легітимному і відповідальному органу управління. Сьогодні вектор розвитку, спрямований на збереження і прогрес української нації, і вектор розвитку іудо-християнської глобалізації різняться суттєво.

Відповідно до викладеного пропоную визнати третім пріоритетом нашої мети національне.