Цього тижня в Олексіївській колонії припинив діяти режим особливих умов — додаткову охорону звідти вивели. За версією Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби, посилений режим задіяли вимушено. Начебто засуджені готували бунт. Підготовка до дестабілізації обстановки — як звучить причина тривоги у ДКВС — підозріло співпала із фактами скарг засуджених на тортури до правозахисників.
За кілька днів до введення особливого режиму адвокати Харківської правозахисної групи зібрали два десятки заяв засуджених про побиття, катування й здирництво з боку персоналу установи.
Інтерв'ю зі звільненим засудженим і правозахисниками — у сьогоднішньому подкасті.
Сергій Ларін відбув покарання і звільнився як раз після того, як у колонію ввели підкріплення.
«8 числа ночью, в три часа ночи, меня разбудили. Я открываю глаза, вижу передо мной человека в маске, в полной экипировке: бронежилет, каска, маска, щит и большая резиновая палка. Мне говорят: «Вставай». Я попытался потянуться за носками. Он говорит: «Куда ты». Я говорю — за носками. Он говорит: «Не надо». Он придавил мне ногой грудную клетку. Меня вывернули, вывели меня, в начале без наручников... В коридоре их человек сто было. В масках со щитами, все стоят вокруг меня. Страшные. ГШРовцы это были, група швидкого реагування.
В трусах стою, холодно. В коридоре. Понимаю, что тут меня уже не оставят, раз наручники надели, сейчас будут нести через улицу. Там еще будет холоднее. И потащили на штаб. Притянули в штаб, заносят меня на первый этаж, бросают на живот, а там уже много ребят передо мной... И там вокруг, представьте, такой небольшой проход, а мы ползём, каждый на животе должен ползти, ничем себе не помогать. И вот эти маски... Кого палкой слышно «хлоп»: «Ползи, ты что самый хитрый?... Как гусеницы ползите!» Это три часа ночи, почти четыре было. И на весь штаб играет музыка: «От улыбки станет всем светлей». Как назвать этих людей? Я не могу, у меня просто слов... У меня у преступника, я не раз сидел, но мы же сейчас говорим не обо мне, а о действиях людей, которые в 21 веке в центре города палят людей, издеваются...
Засовывают резиновые палки в задний проход. Связывают людей скотчем на семь дней. Человека, когда размотали, у него до сих пор шрамы от скотча пооставались. Он говорит: все эти семь дней ходил под себя и завелись черви. В задний проход вставили бумагу и подпалили её... И они от этого тащатся. Это заявление официально лежит, занимается Харьковская правозащитная группа, на контроле у неё.
Я должен был освободиться на следующий день, но ухвала суда не пришла. И слава Богу, я вам так скажу. Нас потом определили на санчасть. Меня, конечно, предупреждали, что там смотри, что тебе, не дай Бог. Все понимали, что я освобождаюсь. Нас заставили написать бумаги, что мы препятствовали обыску. И все как один написали: в 6:06, каждый барак... Вопрос: что вообще делали маски? Два ГШРовца в масках, один другому говорит: так а где бунт?».
Я сказала Сергію, що після інформації про ситуацію у колонії багато хто з пересічних коментаторів засумнівався у словах ув'язнених. Мовляв, чому ми маємо вірити їм, не вперше засудженим.
«Мы преступники и мы же не говорим, что мы такие бедные, белые и пушистые. Мы же не говорим. Мы говорим о том, что за преступлением должно следовать наказание. Нам суд присудил кому 10, кому 15 лет, есть решение суда и я его отбываю. Я ограничен, у меня есть лишение свободы. Но меня же не лишали прав человека, просто оставаться человеком. Система должна перевоспитывать. В какой-то степени чуть-чуть что-то меняется, но в принципе одно и то же. Унижалово, опускалово, загнать, забить, стереть как личность. Чтобы ты не базарил и всё.
Я не то, что не жалею, я даже вам скажу больше: мне даже когда они угрожали, «понимаешь, если ты журналистам хоть что-то скажешь, то у тебя будут проблемы, ты же понимаешь, что там за дядьки сидели...». Но я уходил из санчасти, понимаете? И ребята побитые на глушняк, ни за что. Говорят: «Серый, ты наша последняя надежда». И поэтому пусть люди, которые пишут там: «а что они хотели» — да мы же не просим лучших условий нам. Мы просим не издеваться над нами».
Адвокатів ХПГ згодом перестали пускати до колонії.
Факти катувань вдалося підтвердити представникам Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Звіт за результатом візиту до колонії і тих установ, куди перевели частину засуджених, надав представник Уповноваженої Олександр Гатіятуллін:
«Каталізатором подій, зі слів засуджених, які сталися 8 січня, стало саме катування одного із засуджених, якому було завдано опіки в області сідниць та анального отвору. Зазначені ушкодження були зафіксовані медичною документацією лише після втручання Офісу омбудсмана».
Факти правомірності застосування фізичної сили з боку персоналу Олексіївської колонії тепер розслідує Державне бюро розслідувань. За словами речника територіального управвління ДБР у Полтаві Олександра Білки, підозрюваних у цій справі ще немає.
Після численних скарг і скандалів адвокатів ХПГ почали пускати до колонії. З'ясувалося, що в останні тижні частина засуджених почала відмовлятися від попередніх свідчень про побиття. Директор ХПГ Євген Захаров не сумнівається: роблять це під тиском.
«Дали наказ пропускати адвокатів — з п'ятниці, 18 січня, почали пропускати по одному на день тільки, це була п'ятниця, весь минулий тиждень і цей тиждень, а до того не пускали. Хочу зазначити, що і недопуск помічників народних депутатів, недопуск адвокатів — це злочин за Кримінальним кодексом, про що ми також подали заяву про злочин до Державного бюро розслідувань і до Генеральної прокуратури. Взагалі ми вже подали вісім заяв про злочин і продовжуємо їх подавати.
В колонії наполягають на тому, щоб усі засуджені казали, що 8 січня до них прийшли не вночі, а після 6 ранку, і що було законно і справедливо. Їм (засудженим) обіцяють забезпечити умовно-дострокове звільнення, їм обіцяють добрі місця роботи. Їм розповідають усілякі неприємні речі про адвокатів. З'ясувалося, що на допитах, які проводило Державне бюро розслідувань у перші дні були присутні оперуповноважені, ті самі, які вчиняли заходи впливу на цих засуджених. І, зрозуміло, що нічого засуджені при цих оперуповноважених взагалі говорити не будуть. Тобто іде така от возня. Керівництво колонії і Адміністрація, працівники роблять все, щоб звести нанівець свідчення про те, що було».
Що на факти катувань відповідають у ДКВС, вдалося дізнатися Айгуль Мукановій, яка входить до обласної спостережної комісії.
«На цьому засіданні був представник управління кримінально-виконавчої служби. Позиція управління така, дуже чітка: що засуджені хотіли спричинити тілесні пошкодження працівникам колонії і було намагання спричинити бунт, але які саме дії були з їх боку — не зрозуміло зовсім і це без будь-якого підтвердження. Але те, що працівники колонії причинили ушкодження засудженим, за думкою управління, це може бути доведено лише судом і слідством. Виходить так: те, що робили засуджені, це апріорі вони зробили. А те, що робили працівники колонії, це ще треба досліджувати і доводити. Отака дуже цікава позиція».
Слухайте подкасти «МедіаПорта» на сайті, в Mixcloud, Google Podcasts, Apple Podcasts, Telegram і щосуботи на Українському радіо Харків.
