Аватар пользователя Мария Тахтаулова

Вулицею Стуса

Нещодавно Харків пережив вже третю топонімічну «революцію» за час свого існування. Про перші дві — 1894 та 1936 року знають хіба що історики та зацікавлені, а от свідками третьої стали ми всі. В рамках виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки» протягом 2015-2016 року у місті перейменували 268 об’єктів, причому деякі з них навіть двічі.

Цьому передували драматичні громадські слухання, численні звернення та обурення громадськості через відверті маніпуляції, що містилися в міськрадівському проекті. Врешті вдалося відстояти топонімічно обґрунтовану позицію, наприклад, у питанні вулиці Багалія. А ось відомій харківський родині Алчевських поталанило менше.

На слуханнях у Московському районі пропонувалось назвати вулицею Алчевських вулицю Уборевича на Північній Салтівці, згодом цю ідею відкинули. Хоч вулиця Алчевських і з’явилась у центрі (замість вул. Артема — ред.), але на жаль, не на своєму логічному місці — замість Раднаркомівської (нинішній ДК УВС на колишній вул. Раднаркомівській, 13 був маєтком родини Алчевських — ред.). Вочевидь, автори проекту скористалися вже напрацьованою схемою використання імен відомих постатей для України та Харкова на периферії: у 2012 році на приєднаних до міста територіях з’явилися імена Лева Ландау, Гната Хоткевича, Зінаїди Серебрякової, Івана Франка. Про існування цих вулиць відомо хіба що місцевим мешканцям та спеціалістам.

Цього тижня на топонімічній мапі замість вулиці Механізаторської з'явилася вулиця Василя Стуса.

Перейменування виглядає суттєвим прогресом — вулиця велика, майже 2 км, і за харківськими мірками упорядкована. Поза сумнівом, поява на мапі Харкова такого знакового для української державності імені, як Василь Стус, є позитивним надбанням харківської громади, яка неодноразово ставила це питання. Було це прізвище у проекті Харківської топонімічної групи, і в проекті перейменувань облдержадміністрації, але замість Іванова — Стуса отримали вулицю Свободи, а до неї запевнення, що губернатор лобіюватиме питання увічнення імені письменника перед міським самоврядуванням. В рамках зустрічей з циклу літературно-духовних кінопрограм «Метанойя», що була присвячена Василю Стусу, громадськість нагадала про надані обіцянки.

Письменник та перекладач, дисидент та правозахисник, жертва репресивних органів, Герой України Василь Стус заслуговує на вшанування, заявив перший заступник мера Ігор Терехов, коментуючи рішення Міської комісії з топоніміки та охорони культурно-історичного середовища. Тихо, без жодних громадських слухань, харків’янам повідомили, що вулиця Механізаторська на Салтівці, яка з’єднує проспект Тракторобудівників та вулицю Академіка Павлова, називатиметься вулицею Стуса.

Пропозицію 69 голосами «за» (одноголосно) підтримали депутати міськради на сесії 14 вересня.

За словами Ігоря Терехова, топонім «Механізаторська» втратив свою актуальність. Керуючись подібною логікою, актуальність втратило ледь не дві третини харківських урбанонімів, які відображають «дружбу народів» та терени колишнього СРСР (Кабардинська, Магнітогорська, Новосибірська), здобутки індустріалізації (Авіахімічна, Верстатобудівна, Електроінструментальна), столицю країни-агресора (Московський район). І що з Першим Механізаторським провулком, він залишається актуальним? Питання риторичне.

Залишаються на мапі Харкова і імена терористів — Халтуріна, Перовської, Каляєва, Каракозова та Фігнер. Особливі застереження викликає Степан Халтурін, на совісті якого більше десятка загиблих унаслідок вибуху в Зимовому палаці. У той час, коли світ і наша країна потерпають від терористичних атак, у Харкові не вбачають нічого поганого в глорифікації цих імен.

Врешті, вулиця Стуса є. Питання в іншому, чи виважено та ретельно підійшла міська влада до вибору гідного об’єкту для увічнення? Чи не йдемо ми шляхом перейменування заради перейменування?

І ще важлива ремарка. Згідно чинного законодавства найближчі родичі мають у довільній формі надати письмову згоду на подібні увічнення. Сподіваюсь, Дмитро Стус погодився. 

Автор: Марія Тахтаулова, історик, координатор громадської Топонімічної групи з питання перейменувань у Харкові

Іллюстрація на головній сторінці: портрет В. Стуса, виконаний українським художником Володимиром Слєпченком

Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке автору, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Вы также можете отправить свой комментарий.