Пам’ятаєте дитячий вірш, у якому п’ятирічний хлопчик не може збагнути, дорослий він чи малий, бо батьки, в залежності від власних потреб, ставляться до нього то як до дитини, то як до самостійної людини? Так і держава ставиться до внутрішньо переміщених осіб.
Антитерористична операція в Донецькій та Луганській областях і окупація Криму, окрім відкритого збройного конфлікту та втрати території, призвели до появи безлічі інших проблем, серед яких переселення понад 1 мільйона людей та переміщення вищих навчальних закладів. Загалом за межі тимчасово непідконтрольних українській владі територій переїхали 18 ВНЗ (31 навчальний заклад, включаючи науково-дослідні інститути). Це означає, що перед державою та суспільством постало питання, як зберегти в українському освітянському просторі ці потужні університетські й академічні інституції.
Більше трьох років ми проходимо випробування на міцність, приймаємо виклики долі, долаємо труднощі. Ми навчилися обходитися в побуті незначною кількістю речей, кожні півроку із сумом і напругою чекаємо зустрічі з працівниками управлінь соціального захисту населення, а вони — деякі вже з «алергією на переселенців» — приймають нас у свої кабінетах.
Ця історія почалася влітку-восени 2014 року. Наш герой, узагальнений Переселенець, у кращому випадку захопивши легеньку сумочку з найнеобхіднішим, вирушив у незаплановану відпустку або відвідати далеких родичів-знайомих-незнайомих тощо. Надалі в гостинних господарів поступово уривався терпець, у несподіваних відпочивальників вичерпувалися заощадження, а обставини, що призвели до поїздки, на жаль, тривали. Зима нещадно наближалася, і треба було шукати дах над головою.
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке автору, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Вы также можете отправить свой комментарий.
