Публікації

З внутрішнього боку високих мурів, що на Холодній Горі, добре не жилося ніколи. Бо не для того їх зводили. Та бували і зовсім чорні роки, коли Горе вихлюпувалося назовні.

Наприкінці 1930 року депутати Харківської міської ради зробили розкішний подарунок майбутнім екскурсоводам – зібрали в єдиний реєстр всі накази виборців разом зі звітами про їх виконання.

Сто років тому, на початку 1922-го, харківське керівництво мусило терміново згадувати недавнє минуле. І не аби як, а вельми докладно. Бо того вимагали високі державні інтереси: радянські республіки готувалися до конференції у Генуї.

Запрошуємо усіх охочих до царства брехні, істерії та безладу. А щоб допитливі не лякалися, сформулюємо трохи м’якше: гайда у віртуальну подорож на дев’яносто років углиб! Подивимося, як виглядав на ділі славнозвісний «сталінський порядок».

21 листопада 1931 року «Харківський пролетар» оголосив про початок штурмової декади на тракторному заводі.

В останній серії подкасту Zoon Politikon напередодні оголошення результатів виборів 1 листопада з політологинею Юлією Біденко та журналістом Володимиром Носковим говорили про день виборів, виявлені спостерігачами порушення, реакцію штабів та перспективи перерахунку голосів.

Для того, аби вважатися українським митцем, Валєру Бондарю не потрібно було вступати до Спілки художників, організовувати персональні виставки й давати серйозні інтерв’ю. Достатньо було власного відчуття дотичності до силового поля культури, яка творилася в цей час у цьому просторі. Все інше не мало аж такого значення. Принаймні для нього. Зі сприйняттям інших, звісно, були проблеми — для офіційних мистецьких кіл Харкова чи Києва Валєра просто не існувало, не було такого художника. Не існує і до сьогодні. Чи було це проблемою для митця? Навряд чи. Скоріше, проблемою мистецьких кіл, що б ми під ними не розуміли. 

Науковці Харківського літературного музею взяли на себе відповідальність актуалізувати постать Бондаря, видатного українського художника-графіка, навколо якого сформувалось вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище кінця 80-х років, сучасною мовою — через онлайн-виставку у «Віртуальному ЛітМузеї». Проєкт підтримав Український культурний фонд.

Рукою Валєра Бондаря з кінця 80-х — початку 90-х в харківському просторі карбувалась графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. У 90-ті довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалось вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище. Валєр Бондар, як магніт, притягував до себе творчу еліту. Це перетворювало музей на втілену у життя літературно-атракційну дійсність. Сьогодні ми дали їй назву: «Майстерня Бондаря. BondarStyle». Онлайн-виставка відкриває новий проєкт «Віртуальний ЛітМузей», який підтримав Український культурний фонд. Наприкінці жовтня віртуальна виставка стане доступною у додатку для мобільних пристроїв. Яким пам'ятають художника українські митці? Серію матеріалів ЛітМузея відкривають спогади письменника Юрія Андруховича. 

У новому епізоді подкасту Zoon Politikon з політологинею Юлією Біденко та Володимиром Носковим обговорюємо список кандидатів у мери Харкова та думаємо, як зробити вибір. 

29 вересня 1929 року вічно заклопотаних харківців ошелешили сенсаційною новиною: у місті збираються будувати «тракторный гигант с массовым производством».

Підсумки висування єдиного кандидата від проукраїнських сил на виборах мера Харкова та перспективи «розпорошення голосів» обговорюємо у новому епізоді подкасту Zoon Politikon з політологинею Юлією Біденко та журналістом Володимиром Носковим. 

Кадрові рішення у Харківській обласній державній адміністрації та обласній раді обговорюємо у новому випуску подкасту Zoon Politikon з політологинею Юлією Біденко та журналістом Володимиром Носковим. 

Здається, уперше доводиться подавати біографічний нарис без портрета головного героя. Всі спроби знайти хоч якесь графічне зображення Миколи Трохимовича Петренка-Самійленка виявилися марними.

Депутати ініціюють звільнення з посади голови Харківської облради Артура Товмасяна, якого НАБУ підозрює у вимаганні та отриманні хабаря від керівника комунального підприємства. Про цю справу говоримо у новому випуску подкасту Zoon Politikon з політологинею Юлією Біденко та журналістом Володимиром Носковим. 

27 липня 1920 року губернська ЧК «потішила» харківців черговим розстрільним списком: тридцять один пункт — тридцять одна смерть.

Під час епідемії коронавірусу особливої важливості набувають технології дистанційної взаємодії влади та громади. Потреба мінімізації фізичного контакту чиновників з громадянами змушує переводити комунікації в електронну форму. Офіційні представництва сайтів органів влади в мережі Internet стають справжніми комунікаційними майданчиками. Особливо важливим це є в системі місцевого самоврядування України — владних інституцій, максимально наближених до громадян та максимально залежної від них.

У новому епізоді Zoon Politikon з політологинею Юлією Біденко та журналістом Володимиром Носковим говоримо про оновлення в харківському осередку «Голос», появу у Харкові приймалень Михайла Добкіна, картку харків'янина та зниження ставок орендної плати за землю від Харківської міськради на чолі з Ігорем Тереховим. 

Довелося нещодавно попрацювати «на експорт»: колеги з Чехії зацікавилися нашим земляком. Бо теж історичним календарем керуються: дев’яносто років тому чекіст Павло Кисельов підвів під розстрільний вирок десятьох їхніх співвітчизників. Тут, у Харкові. А ще одинадцять отримали різні терміни ув’язнення.

Олені Куц 29. Через інвалідність вона не може багато ходити — до трьох кілометрів на день, хоча лікарі не рекомендують й стільки. До карантину раз на тиждень жінка їздила до Богодухова, за 70 кілометрів від Харкова викладала культурологію. Каже, щоразу просити друзів довезти — незручно. Коли здійснилася мрія, і з'явився автомобіль, постала інша проблема — отримання водійського посвідчення. «По очах інструкторів все було видно», — згадує, яким непростим видався цей процес для людини з інвалідністю. Про пошук школи та подолання перешкод Олена розповіла в інтерв'ю «МедіаПорту». 

14 червня 1923 року у Харкові урочисто відкрили Центральний єврейський робітничий клуб. У колишній хоральній синагозі.

У новому епізоді подкасту Zoon Politikon з політологинею Юлією Біденко та журналістом Володимиром Носковим говоримо про меморандум між політичними силами, які беруть участь у перемовинах щодо єдиного кандидата в мери Харкова від демократичних сил. Про що зобов'язалися учасники перемовин і чому не всі підписали документ? Про впізнаваність, ризики, стабільність, сміливість та завзяття. А також — про чергове рішення суду у справі проспекту Жукова та дитячу іграшку, яку нагадує ця епопея.

У черговому епізоді подкасту Zoon Politikon з політологинею Юлією Біденко та журналістом Володимиром Носковим обговорюємо невідомі сторінки біографії секретаря міськради Ігоря Терехова, про які він розповів у новому інтерв'ю, наслідки обмежень для вуличних музикантів у саду Шевченка та скасування рішення міськради про регіональну російську мову. 

Величний храм Зішестя Святого Духа прикрашав Кінний майдан з середини ХІХ століття. А за радянської влади несподівано псувати став. Ба більше: муляти очі!

У новому епізоді подкасту Zoon Politikon з політологинею Юлією Біденко говоримо про дослідження електоральних настроїв харків'ян від Центру соціальних та маркетингових досліджень SOCIS та Київського міжнародного інституту соціології, надії на єдиного кандидата від демократичних сил та загадкову рекламу із зображенням Сергія Притули у Харкові. 

У новому епізоді подкасту Zoon Politikon з політологинею Юлією Біденко та журналістом Володимиром Носковим говоримо про те, як у Харків двічі доставляли Благодатний вогонь, рецепт паски від Терехова, намір Добкіна «повернути харків'янам День перемоги», депутата Родзинського в гімнастьорці, здоровий глузд та його відсутність. 

Історія Вознесенської церкви, що дивом збереглася на майдані Фейєрбаха, закручена, мов добрий детектив. А місцями нагадує чорну комедію.

Фасад старого будинку на вулиці Фейєрбаха, 3 років зо три-чотири тому несподівано «прикрасили» перевернутим пісуаром. З коротким пояснювальним підписом: «Не фонтан».

У десятому епізоді подкасту Zoon Politikon з політологинею Юлією Біденко та журналістом Володимиром Носковим говоримо про те, як реальна картина з коронавірусом у харківських лікарнях відрізняється від офіційної, а також обговорюємо політичні прояви в медіа та соцмережах за останній час — газету «Время Добкина», карикатури на Терехова, відеоблог речника міськради «Сидр» та ідею єдиного кандидата в мери від проукраїнсько-демократичних сил. 

Скансени для пам’яток народної архітектури — як геріатричний пансіонат для літніх, часом нездорових людей. Стереотипний набір аргументів: «серед своїх», комфортні умови, медичний догляд. Попри очевидні переваги, віддати старенького батька у будинок для людей похилого віку соромно: це означає публічно визнати, що не доклав достатньо зусиль, не впорався.

Українські дерев’яні церкви — це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села — вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі.